Українське державне правління

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Українське Державне Правління 1941 (УДП) — крайове тимчасове правління, створене провідником ОУН(б) С. Бандерою у Львові 30. 6. 1941. Тоді ж у будинку «Просвіти» на зборах українців Львова, які пізніше названо «Нац. зборами», Я. Стецько проголосив «декрет» С. Бандери про «створення Укр. Держави» на зах. землях України і «крайового правління» на чолі з Стецьком. 4. 7. 1941 нім. поліція заборонила оголошення цього акту. Проте на провінції відбувалися спонтанні збори українців, на яких представники ОУН(б) проголошували відновлення укр. державности; такі маніфестації влаштовувано подекуди і на Волині, звільненій від сов. військ. У Галичині разом з тим творилися органи місц. управління, які визнавали УДП і якийсь час були толеровані військ. нім. й угор. владою. Склад уряду був устійнений 5. 7. 1941: Я. Стецько — гол., М. Паньчишин — перший заступник гол. і мін. здоров'я, Л. Ребет — другий заступник гол., ген. В. Петрів — оборона, В. Лисий — внутр. справи, М. Лебедь — держ. безпека, В. Стахів — закордонні справи, Ю. Федусевич — судівництво, Є. Храпливий — сіль. госп-во, І. Ольховий — фінанси, А. Пясецький — лісництво, В. Радзикевич — освіта і віровизнання, О. Гай-Головко — інформація та пропаґанда, І. Климіів-Леґенда — політ. координація, Н. Мороз — пошта і телеграф, М. Росляк — держ. канцелярія. Крім того, призначено заступників мін. і держ. секретарів. Частина призначених без їх відома від участи в правлінні відмовилася. УДП опублікувало кілька заяв і вислало меморіял до нім. уряду, відбуло в неповному складі кілька нарад. На засіданні 11. 7 деякі чл. правління висунули вимогу вияснити стосунок нім. командування до УДП; це мала зробити делеґація у складі Стецька, Ребета, К. Паньківського і В. Лисого.

12.7 Стецько й Р. Ільницький були заарештовані нім. політ. поліцією у Львові, а Стахів у Берліні УДП після того перестало існувати. З ініціятиви ОУН(б) утворено на гром. нараді 6. 7 дорадчий орган при УДП, т. зв. Раду Сеньйорів у складі кільканадцятьох осіб, гол. якої став К. Левицький. Патронат над нею перебрав митр. А. Шептицький. Коли УДП перестало діяти, Рада Сеньйорів перебрала на себе ролю тимчасової укр. репрезентації; згодом перетворилася на Укр. Нац. Раду у Львові.

З уваги на те, що ініціятива до утворення УДП і керівна роль в ньому належала ОУН(б), ін. партії поставилися до нього з застереженням, а ОУН А. Мельника (ОУН(м)) відмежувалася від цього акту. На еміґрації й досі поділені погляди на генезу і значення «акту 30 червня». Прихильники ОУН(б) уважають його відважним і позитивним актом в умовах нім. окупації, який засвідчив прагнення укр. народу до державности. Прихильники ін. партій та частина непартійних уважають УДП непідготованою і однобічною дією однієї політ. орг-ції.

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
Література: Ilnytzkyj R. Deutschland und die Ukraine (1934 — 1945), т. II. Мюнхен 1956;
Паньківський К. Від Держави до Комітету (літо 1941 у Львові). Нью-Йорк — Торонто 1957;
Armstrong J. A. Ukrainian Nationalism. 2 вид. Нью-Йорк 1963;
Ребет Л. Світла і тіні ОУН. Мюнхен 1964;
Стецько Я. 30 червня 1941. Проголошення відновлення державности України. Торонто — Нью-Йорк — Лондон 1967.