Серіалізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Серіалі́зм - напрямок в музиці, пов'язаний з т.зв. серіальною технікою, що має свої витоки в додекафонії та серійній техніці.

В теорії музики прийнято наступне розрізнення додекафонії, серійної та серіальної технік. В основі додекафонії лежить серія (тобто певна витримана послідовність з уникненням повторів) з 12-ти звуків хроматичної гами. На відміну від додекафонії, серійна техніка оперує серіями, що можуть складатися з будь-якої кількості звуків, як правило менше 12-ти (оскільки більша кількість вимагатиме вельми проблематичне для реалізації застосування мікрохроматики). Таким чином додекафонія є окремим випадком серійної техніки.

В серіальній техніці, на відміну від серійної, принцип серійності може розповсюджуватися не тільки на звуковистотність, але й на динамічну, ритмічну, артикуляційну та тембральну сторони музичної мови. Таким чином серійна техніка є окремим випадком серіальної техніки. Техніка, в якій всі компоненти музичної мови детермінуються серією (тобто звуковисотність, динаміка, ритм, тембр, артикуляція), називається тотальним серіалізмом.

Зародження серіалізму пов'язують з ім'ям Антона Веберна, який в своїх творах намагався перенести досягнення додекафонії на тембральну ("Пассакалія" ор.1, Симфонія ор.21), динаміко-артикуляційну (Варіації ор.27), ритмічну (варіації ор.30) сторони. Одна з перших серіальних спроб належить російському емігрантові Голишеву (струнне тріо, 1925 р.).

Більш послідовно серіальна техніка викрісталізовувалась в творчості О.Мессіана (див. 4 ритмічні етюди для фортепіано, 1950), і, врешті набула свого класичного вигляду в творчості композиторів Дармштадтської школи в 50-их роках (П.Булез. К.Штокхаузен, Л. Ноно). Пізніше композитори-серіалісти активно звертаються до електронних засобів програмування музики, які дають широкі можливості для точного програмування серій будь-якої складності. В 1960-х роках серіальну техніку використовують також і радянські композитори - А.Шнітке, Е.Дєнісов, А.Пярт.

Проте невдовзі після своєї появи серіальна техніка стала об'єктом критики з боку багатьох композиторів та музикознавців. Серіалізм критикують за автоматизм процесу створення музики, хаотичність та незв'язність звучання, втрату слухового контролю композитора і врешті його творчої індивідуальності. Я.Ксенакіс також звинувачував серіалізм в неприродній примітивності математичного апарату серіалізму. В окремих джерелах знаходимо такі визначення, як "повний параліч сил".

Розчарування в серіальній техніці спостерігаємо і у композиторів Дармштадтської школи. Примітно але багато з них (напр. К.Штокхаузен) від серіалізму перейшли до її "протилежності" - алеаторики.

[ред.] с

Саме в серіалізмі відбувся остаточний розрив з традиційним музичним формотворенням. Серіалізм - культ структур, структурне програмування, а в минулому над цікавим технічним завданням часто височіла художня ціль (поліфонія Баха, етюди романтиків).

Щоб виправдати свій раціоналізм, прихильники серіалізму вказували на поступову, протягом столітть, деградацію засобів виразовості і іх організацію (чим більше музика наближалася до життя, безпосередніше передавала його колізії, тим швидше йшов цей процес, тобто почуття руйнували дисципліну).

Однак класичні творіння останніх двох століть свідчать про протилежне. Класичність Бетховена, Шопена, Шумана, Чайковського, Дебюссі, Прокоф'єва полягає саме в тому, що широкий життєвий матеріал вони подали в бездоганно організованих музичних формах.

Чи можна, наприклад, в якійсь симфонії Чайковського знайти випадково обрану ритмічну деталь, немотивований вибір тембру, або динамічного відтінку. Звичайно, ні. Але у класиків детермінованість (порядок, організація) композиції виходять з її образного змісту. Серіальна техніка, навпаки, нав'язує композиції довільно вибрані схеми без образного змісту.

Література:

• Музична енциклопедія М.,1981р.
• Штокхаузен К. "ритмічні каданси у Моцарта" у зб. "Українське музикознавство" вип.10
• Денисов Э. "Додекафония и проблемы современной композиторской техники", "Музыка и современность" вып.6.
• Шнеерсон Г.М, "Сериализм и алеаторика - тождество противоположностей", "Совесткая музыка", 1971 №1