Хламідіоз
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Хламідіоз або Урогенітальний хламідіоз — клас інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом. Звичайно хламідіоз визначають як будь-яке захворювання, що викликається бактеріями Chlamydia trachomatis та Chlamydia psittaci. Хламідіоз на сьогодні є одним з найпоширеніших захворювань, що передаються статевим шляхом. Найчастіше вражаються органи сечостатевої системи, рідше очі і суглоби.
Зміст |
[ред.] Причини
Як вказано вище, захворювання викликається хламідіями Chlamydia trachomatis та Chlamydia psittaci, які паразитують усередині кліток епітелію, що вистилає сечостатевий тракт. Інфекція передається практично тільки статевим шляхом. Окрім цього можливо зараження новонароджених при проходженні ними інфікованих статевих шляхів. Джерелом є хвора людина. Інкубаційний період складає від 7 до 30 днів.
[ред.] Розвиток
Запальний процес розвивається після потрапляння хламідій на чутливий до них циліндричний епітелій (у чоловіків — слизова уретри і прямої кишки, у жінок — слизова цервікального каналу, уретри і прямої кишки). Надалі процес може перейти на навколишні органи, викликаючи в них відповідну патологію. У хворих урогенітальними хламідіозами і їхніх статевих партнерів нерідко спостерігаються супутні запальні процеси іншої локалізації, що виникають при перенесенні збудника з сечостатевих органів на інші слизові: у очі, носоглотку, пряму кишку.
У чоловіків, крім запалення в сечовипускному каналі, хламідії є однією з основних причин запалення яєчка, частою причиною простатиту, безпліддя, хронічного запалення суглобів (хвороба Рейтера).
У жінок хламідії можуть викликати запальні захворювання органів малого тазу (ендометрит, сальпінгіт, сальпінгоофорит), бути причиною позаматкової вагітності, викиднів, хронічного болю, безпліддя.
У новонароджених, що народжені інфікованими жінками, часто розвивається хламідійне запалення очей і легенів.
[ред.] Прояви
Діапазон клінічних проявів урогенітальної хламідійной інфекції достатньо широкий: від виражених запальних явищ до відсутності якої-небудь симптоматики.
Клінічні прояви урогенітального хламідіоза у чоловіків і у жінок мають свої особливості із-за відмінностей в локалізації первинних осередків ураження (сечовипускальний канал у чоловіків, цервикальний канал у жінок). Найбільш раннім клінічним проявом урогенітального хламідіоза у чоловіків є запалення сечовипускального каналу. Почало клінічних проявів варіює від явної запальної реакції, що супроводжується рясними виділеннями з сечовипускального каналу (гостра течія) до мізерних, ледве помітних слизистих виділень без характерних ознак запалення (підгостре або торпідноє течія). У останньому випадку хворі часто не звертаються по медичну допомогу, що веде до хронізації процесу і розвитку ускладнень. Окрім виділень хворих може турбувати свербіння у області сечовипускального каналу, незначні різі при сечовипусканні.
У жінок інфекція, як правило, протікає з мінімальними проявами, а деколи і зовсім безсимптомно. Спочатку розвивається запалення сечовипускального і/або цервикального каналу. Хворих може турбувати свербіння в сечовипускальному каналі, біль при сечовипусканні, іноді прискорені позиви на сечовипускання. Проявами запалення цервикального каналу можуть бути відчуття вологості в статевих органах, відчуття тяжкості з невеликими болями, незначні виділення з піхви. Проте, найчастіше запалення розвивається без клінічних проявів, жінки не звертаються по медичну допомогу, що приводить до розвитку важких ускладнень. Часто саме клінічні прояви ускладнень хламідійной інфекції (запалення маткових труб, яєчників, безпліддя) примушують жінок звертатися до лікаря.
Клінічні прояви урогенітальних запальних захворювань, викликаних хламідійной інфекцією, звичайно не відрізняються від клінічних проявів аналогічної патології, що викликається іншими мікроорганізмами. Отже, в постановці діагнозу на перше місце виступають лабораторні методи діагностики.
[ред.] Діагностика
Для виявлення хламідій в мазаннях з урогенітального тракту використовують спеціальні методики. Їх кількість достатньо велика, проте кожен метод має свої переваги і недоліки. Найбільш перевіреними і оптимальними на сьогодні є культуральний метод і іммунофлуоресцентне дослідження.
[ред.] Лікування
При підозрі на хламідійну інфекцію або розвитку запальних захворюванні сечостатевих органів і безпліддя необхідно звернеться до фахівця для обстеження і лікування. При виявленні хламідійной інфекції необхідне обов'язкове обстеження і лікування всіх осіб, що мали з хворим статеві контакти, незалежно від наявності у них клінічних проявів. Для лікування використовують антибіотики з групи тетрацикліну, макролідів, фторхинолонів. Іноді потрібно декілька курсів антібіотікотерапії. При необхідності, особливо при тривало протікаючій інфекції, проводять імунотерапію. Окрім цього, при розвитку ускладнень проводять симптоматичне їх лікування.
[ред.] Профілактика
Використання при статевих контактах презервативів. Широке обстеження на хламідії: обов'язковому обстеженню підлягають жінки при перериванні вагітності і при родах, а також пари, що звертаються з приводу безпліддя.
