Українська Національна Рада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Українська Національна Рада, політ.-гром. центр, створений 5. 10. 1941 в Києві з ініціятиви ОУН (під проводом А. Мельника). Президію У.Н.Р. очолив М. Величківський, секретарями були І. Дубина і О. Бойдуник. У кін. 1941 Райхскомісаріят України заборонив У.Н.Р., і до 1943 вона існувала підпільно. 29. 4. 1944 разом з Укр. Нац. Радою у Львові та представниками кол. Сойму Карп. України створено Всеукр. Нац. Раду, яку очолив М. Величківський, а його заступниками були митр. А. Шептицький і А. Штефан. Спроби Всеукр. Нац. Ради і Укр. Гол. Визвольної Ради (осінь 1944, у Братиславі) створити спільну плятформу не увінчалися успіхом, і ВУНР 1946 припинила свою діяльність на еміґрації.

Українська Національна Рада, передпарлямент держ. центру Укр. Нар. Республіки (УНР) в екзилі, створена на весні 1947 в результаті порозуміння укр. партій, щоб дати ширшу політ. базу для реорганізованого держ. центру з А. Лівицьким на чолі як през. УНР (див. Уряд Укр. Нар. Республіки в екзилі). За мету У.Н.Р. визначено консолідацію всіх самостійницьких сил для відновлення незалежної укр. держави з дем. устроєм. Вже 1946 до цього прямував короткий час діючий Координаційний Укр. Комітет, утворений з усіх партій на еміґрації за ініціятивою кан. українців (місія о. ІЗ. Кушніра). Ідея консолідації почала виразніше реалізуватися, коли А. Лівицький створив 1947 підготовну комісію на чолі з І. Мазепою для реорг-ції держ. центру й утворення У.Н.Р. Комісія разом з представниками партій опрацювала Тимчасовий закон 10. 6. 1948 про реоргцію Держ. Центру Укр. Нар. Республіки, оголошений гол. Директорії. Цим законом утворено У.Н.Р. У червні 1948 всі політ. партії, за винятком гетьманців, схвалили статут У.Н.Р., який визначив її структуру, форми праці і взаємини з екзильним през. Як передпарлямент У.Н.Р. є законодавчим органом, вона творить Виконавчий Орган, держ. контроль та обирає през. УНР в екзилі. Між сесіями частину її функцій здійснює президія У.Н.Р., яка однак не може змінювати основного закону та обирати през. До У.Н.Р. вислали своїх представників ОУН (А. Мельника), ОУН (С. Бандери), УНДО, УРДП-соціялісти, УРДП, Укр. Нац.-Держ. Союз, Укр. Партія Соціялістів-Революціонерів (УПСР), Укр. Соц.-Радикальна Партія (УСРП), Укр. Соціял-Дем. Робітнича Партія (УСДРП). Почавши з 3 сесії У.Н.Р. (1954) до неї належали такі партії: ОУН (А. Мельника), УНДО, УРДП, УНДС, Укр. Соц. Партія. Всі вони мали по шість мандатів. Почавши з 4 Сесії (1957), до У.Н.Р. увійшли Союз Земель Соборної України — Сел. Партія (3 мандати), Укр. Сел. Партія (1 мандат), а з 6 Сесії (1967) до У.Н.Р. увійшла Орг-ція Укр. Націоналістів за кордоном (6 мандатів). ОУН С. Бандери вийшла з У.Н.Р. 1950 і почала боротьбу з нею. ОУН А. Мельника на деякий час (з жовтня 1957 до 1961) теж вийшла з У.Н.Р. На 7 Сесії (1972) був створений Гром. сектор, який мав в У.Н Р. репрезентувати непартійних. Після того проведено вибори до Гром. сектору, який складається з 15 делеґатів.

У.Н.Р. відбула 8 сесій: 1 — липень 1943 (Авґсбурґ), 2 — червень 1949 (Ляйпгайм), З — березень 1954, 4 — березень 1957, 5 — листопад 1961, 6 — березень 1967 (всі в Мюнхені), 7 — грудень 1972 (у Лондоні) і з — червень 1979 (у Мюнхені). В наслідок лондонської сесії виникла криза в У.Н P., її правосильність була заперечена кількома партіями: від УРДП і УНДО допущено на цю сесію відлами партій проти бажання їх центрів. Криза поглибилася на останній сесії, у якій брали участь так само призначені особисто през. УНР делеґати. 3 сесія (1954) по смерті А. Лівицького обрала през. УНР С. Витвицького. 6 сесія по смерті С. Витвицького (9. 10. 1965) обрала М. Лівицького. Гоя. президії У.Н.Р. були Б. Іваницький, І. Багряний, О. Бойдуник, Я. Маковецький, С. Довгаль, (П. Белей, І. Кедрин-Рудницький — виконуючі обов'язки гол.), В. Біляїв. Виконавчий Орган очолювали: І. Мазепа, С. Баран, С. Созонтів, М. Лівицький, А. Фіґоль, С. Довгаль, В. Федорончук, Т. Леонтій, Я. Рудницький. Склад Виконавчого Органу звич. був коаліційний з партій, що входили до У.Н.Р. З ініціятиви В.О. У.Н.Р. створено 1953 Ліґу визволення Народів СРСР (т. зв. Паризький Бльок). Інформаційну службу виконували бюлетені Укр. Інформаційного Бюра. Півофіціозом през. УНР в екзилі й У.Н.Р. з 1972 стала газ. «Мета». Фінансові засоби для діяльности У.Н.Р. і держ. центру в екзилі збираються серед укр. еміґрації, гол. його збирають через мережу Т-в прихильників У.Н.Р., які існують в більших осередках на Зах. і, крім збирання фондів, популяризують ідею відновлення укр. держави.

У квітні 1978 М. Лівицький розпустив У. Н. Р. і односторонньо видав новий закон про її реорг-цію, включивши до неї половину ним призначених чл. На знак протесту проти цього рішення частина партій і діячів вийшла з У.Н.Р. і держ. центру й створила у 1979 Раду прихильників УНР, що її очолювали І. Кедрин-Рудницький, пізніше Маруся Бек.

Література: УНРада. Документи, матеріяли, статті, інформації. Лондон 1949; УНРада. Меморіяли, постанови, комунікати. ч. 3. Мюнхен 1950; Третя сесія УНРади. Матеріяли і документи. Мюнхен 1954; Четверта сесія УНРади. Матеріяли і документи. На чужині. 1957; П'ята сесія УНРади. Матеріяли і документи. На чужині 1962; Бойдуник О. Консолідація (в кн. На переломі). Париж 1967; Документи і матеріяли до сучасної ситуації в У.Н.Р. Мюнхен 1969; Воскобійник М. Умертвлений Держ. Центру УНР. «Укр. Вісті», жовтень 1979.