Смаль-Стоцький Степан Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Смаль-Стоцький Степан (1859 - 1939) - Мовознавець і педагог, визначний громадсько-політичний, культурний і економічний діяч Буковини. У 1885–1918 рр.– професор Чернівецького університету, з 1921 р. – Українського вільного університету в Празі. С. Смаль-Стоцький – один з керівників національно-культурного відродження Буковини.

Смаль-Стоцький Степан (8. 1. 1859 — 17. 8. 1939), мовознавець і педагог, визначний політітично-громадський, культурний і економічний діяч Буковини, нар. у сел. родині в с. Немилові Радехівського пов. (Галичина), дійсний член НТШ (з 1899), ВУАН (з 1918), Слов. Інституту в Празі (з 1928) та ін. У 1878 — 34 учився в Чернівецькому і Віденському (учень Ф. Міклошіча, у якого 1885 габілітувався) університетах; 1885—1918 — професор Чернівецького Університету, з 1921— УВУ в Празі. Смаль-Стоцький один з керівників національно-культурного відродження Буковини. Противник москвофільства, чимало спричинився до перемоги народовців на Буковині; голова студентського товариства «Союз» у Чернівцях (1879—1882), співзасновник товариств «Народний Дім», «Буковинський Боян», «Руська Школа» й ін., активний діяч «Руської Бесіди». 1892—1911 посол від національно-демократичної партії до буковинського сейму (1904—1910 заступник маршала; довголітній член Крайового Виділу і Крайової Шкільної Ради), 1911—1918 посол до віденського парламенту. Спільно з М. Васильком та ін. Смаль-Стоцький добився цілковитої рівноправности українців в адміністрації й політичному житті Буковини; завдяки його заходам і працям (він уклав першу шкільну граматику української мови — 4 видання: 1893, 1907, 1922 і 1928) введено (1893) фонетичний правопис у середніх школах Буковини, а згодом розбудовано українське (зокрема середнє) шкільництво. В економічній ділянці як голова «Руської Каси» та «Селянської Каси» (з 1903) намагався розбудувати українську кооперацію; невдача на цьому відтинку спричинила 1910 розбиття українського громадського життя на Буковині і послаблення політично-громадської діяльности Смаль-Стоцького. На зростання українського національного руху на Буковині вплинула також його наукова (серед ін. в праці «Буковинська Русь», 1897, Смаль-Стоцький змальовує історію Буковини у зв’язку з Галицько-Волинською державою й іншими українськими землями), публіцистична (він був також багаторічним співредактором газети «Буковина», редактор газети «Руська Рада») та педагогічна діяльність. Під час першої світової війни як діяч Союзу Визволення України вів культурну працю в таборі українських полонених у Раштаті; 1917 голова Бойової Управи Січ. Стрільців. 1919 посол ЗУНР у Празі, де жив до смерті; крім праці в УВУ, голова Музею Визвольної Боротьби, перший голова Української Могилянсько-Мазепинської АН. Похований у Кракові.

Як мовознавець Смаль-Стоцький після студій про аналогію в історії української іменної відміни написав разом з Т. Ґартнером «Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache» (1913), де доводив, що українська мова постала безпосередньо з праслов, а ідея прасхідньо-слов. мови позбавлена ґрунту. Цей погляд боронив і пізніше, особливо в праці «Розвиток поглядів про сім'ю слов. мов та їх взаїмне споріднення» (1925, 1927). Різко виступив проти поглядів В. Ганцова на формування української мови з двох говіркових груп, північно- і південноукраїнської. Виразні перебільшення (наприклад, твердження про особливу близькість української і сербської мов, заперечення дифтонгів у північно-українських говірках) перешкоджали прийняттю багатьох слушних ідей Смаль-Стоцького. В останні роки життя зосередився на іманентній інтерпретації творів Шевченка, в свідомому відриві від історичного й літературного розвитку («Т. Шевченко. Інтерпретації», 1934—1936 та інші статті). Позитивістична фразеологія сполучалася в мовознавчих і літературознавчих працях Смаль-Стоцького з національною романтичною ідеологією. Р. М.

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства
• Життєпис акад. С. Смаль-Стоцького, ЗІФВ УАН, кн. 1. К. 1919; Зб. Філол. Секції на пошану сторіччя С. Смаль-Стоцького. ЗНТШ, т. CLXXII. Нью-Йорк 1969.

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.