Самвидав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Самвидав» (рос. — «самиздат») - видавані в СРСР поза цензурою підпільні («захалявні») листівки, брошури, книжки й серійні видання — один з виявів Руху опору.

У «С.» з'являлися різними мовами (рос., укр., єврейською і мовами окремих респ.): літ., філос. й суспільно-політ. твори, дослідження з мистецтвознавства, рел. (богослужбові) кн., підручники, передруки й переклади недозволених в СРСР чужоземних творів, зокрема інформації про нерозв'язане нац. питання, вияви антисов. опору, протести громадян проти порушення законности і принципів прилюдности на процесах, про арешти, суди й позасудові репресії КҐБ, стенографічні записи допитів і суд. процесів, ревеляції про умови перебування в'язнів у в'язницях, виправно-трудових таборах і психіятричних лікарнях тощо.

Вид. «С.» реалізуються з допомогою різних техн. засобів: переписування, розмноження «а шапірографі чи ручних ротаторах тощо. Вони передаються з рук до рук, через однодумців, знайомих, поштою, підкидуванням. «С.» поширений гол. серед проф. інтеліґенції, студентства, письм. і мистців; до ширших кіл вони доходять завдяки закордонним радіопересиланням.

Гол. завдання «С.» — інформація здійснюється шляхам негайно публікованих листівок і документів про такі чи ін. події, і серійних вид. таких, як заг.-сов. «Хроника текущих событий» (з квітня 1968) й обмежений укр. справами «Укр. Вісник» (з січня 1970 р.; 8 випусків до 1974 р.).

На Україні «С.» почав діяти з 1964 р.: поезії Ліни Костенко, М.Вінграновського й інших шестидесятників, вірші і щоденник В.Симоненка, виступи І.Дзюби.

Найважливішим виявом укр. «С.» був трактат І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», опублікований, у формі листа до ЦК КПУ у грудні 1965 р., зб. матеріялів В.Чорновола (1967) «Лихо з розуму» про арешти і суди 1965-1966 рр., згодом писання В.Мороза, Є.Сверстюка, М.Осадчого, твори В.Голобородька, І.Калинця, В.Стуса, М.Холодного й ін.

У «С.» поширювалися також передруки в укр. дорев., з зах.-укр. і еміґраційних вид., зокрема з історії й публіцистики (І.Франка, М.Грушевського).

Більшість з публікованих у «С.» писань й документів були одержані за кордоном й передруковані у видавництвах «Сучасність» (з 1965 р.), «Смолоскип» разом з Першою Укр. Друкарнею у Франції {з 1967 р., у тому числі всі випуски «Укр. Вісника») та ін. Деякі з них були також видавані англ. (праці Чорновола, Дзюби, Мороза та зб. документів), франц. (Чорновола і Осадчого) й ін мовами.

Новий бурхливий сплеск український "самвидав" пережив у 1989-1990 рр.

Деякі спорадичні вияви українського "самвидаву" спостерігалися у 2001-2004 рр.