Морська вода
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Морська вода - вода морів і океанів. Її середня солоність - 35 г/л. Це 0,6 молей·літр-1 (у припущенні, що вся сіль являє собою NaCl, що насправді не так).
Солоність води в океанах майже повсюдно близька до 3,5 %, однак вода в морях має нерівномірно розподілену солоність. Найменш солоною є вода финскої затоки і північної частини ботнічної затоки, що входять в акваторію балтійского моря. Найбільш солоної є вода червоного моря. Солоні озера, такі як Мертве море, можуть мати значно більший рівень вмісту солей.
Щільність морської води коливається в межах від 1020 до 1030 кг·м-3. Показник кислотності p варіюється в межах від 7,5 до 8,4. Швидкість звуку - близько 1500 м/с.
Зміст |
[ред.] Геохімічне пояснення
Хімічні елементи (за масою)
|
|---|
Наукове обґрунтування появі солоної води в море було покладено роботами сера Едмонда Хеллі в 1715 році. Він припустив, що сіль й інші мінерали вимивалися із ґрунту й доставлялися в море ріками. Досягши океану, солі залишалися й поступово концентрувалися. Хеллі помітив, що більшість озер, що не мають водного зв'язку з океанами, мають солону воду.
Теорія Хелли почасти вірна. Вдобавок до неї варто згадати, що натрій вимивався із дна океанів на ранніх етапах їхнього формування. Присутність іншого елемента солі, хлору, пояснюється його вивільненням (у вигляді соляної кислоти) з надр Землі при виверженнях вулканів. Натрій і хлор поступово стали основного складового сольового складу морської води.
[ред.] Придатність для пиття
| Компонент | Концентрація (моль/кг) |
| H2O | 53,6 |
| Na+ | 0,546 |
| Cl- | 0,469 |
| Mg2+ | 0,0528 |
| SO42- | 0,0283 |
| Ca2+ | 0,0103 |
| K+ | 0,0102 |
| CT | 0,00206 |
| Br- | 0,000844 |
| BT | 0,000416 |
| Sr2+ | 0,000091 |
| F- | 0,000068 |
Морська вода непридатна для пиття через високий зміст мінералів, для виведення яких з організму потрібно води більше, ніж її випита кількість. Однак після дистилляції, що знижує солоність, таку воду можна пити.
[ред.] Курйози
В Гонконгу морська вода широко використається в зливальних системах туалетів. Більш ніж 90% з них використають для змиву саме морську воду через економію води прісної. Початок цій практиці було покладено в 1960-х й 1970-х роках, коли скорочення запасів прісної води стало проблемою для жителів цієї британської колонії.
[ред.] Див. також
[ред.] Джерела
 |
В цій статті використано матеріали з Англійської вікіпедії |
