Ляхович Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ляхо́вич Микола Васильович (30 серпня 1926, с. Бояни Новоселицького району Чернiвецької областi - 22 грудня 1996, м. Чернівці) — український історик, видатний діяч освіти і науки, дослідник історії Румунії, міжнародного робітничого руху, зовнішньої політики країн Південно-Східної Європи, доктор історичних наук, професор.

У 1940—1941 рр. навчався у Боянськiй середній школі. У 1941—1944 рр.працював рiзноробочим та допомогав по господарству батькам.

Пiсля звiльнення Чернівецької областi у 1944 роцi працював у Боянськiї сiльській радi помiчником секретаря, а потiм секретарем. З березня 1946 р. працював вчителем Боянської середньої школи.

1949—1953 рр.навчався на історичному факультеті Чернівецького університету. Одночасно 1949—1953 на комсомольській роботі: брав участь у освоєннi цiлинних земель Кустанайської областi, куди їздив з молоддю, у будiвництвi шахти «Чернiвецька комсомольська» у Свердловському районi Луганської областi та в iнших важливих суспiльних i господарських заходах.

З 1957 р. по 1961 р. вчився в аспірантурi при Академії суспільних наук при ЦК КПРС у м. Москва, де пiдготував та захистив кандидатську дисертацiю “«Економічне, політичне й ідеологічне співробітництво Румунії з соціалістичними країнами».

1945—1956 рр”., 1957—1967 рр. — –на партійній роботі. З березня 1967 р. працював у Чернiвецькому державному унiверситетi на посадi проректора по заочному та вечiрньому навчанню, а у 1974—1992 рр. — проректором з навчальної роботи. Роботу проректора сумiщав з викладанням на кафедрi нової та новiтньої iсторiї iсторичного факультету.

1987 р. в Інстітуті історії АН УРСР захистив докторську дисертацiю «“Робітничий рух у Румунії в роки світової економічної кризи 1929—1933 рр.»”, отримав вчене звання професора. Ляховичем Миколою Васильовичем було написано 3 монографiї i близько 170 наукових i полiтичних статей з питань робiтничого i профспiлкового руху Румунiї у 20—40 рр. XX ст., економiчних i полiтичних взаємовiдносин Румунiї i Радянського Союзу та iн. Пiдготував 7 кандидатiв наук.

Обирався депутатом обласної i мiської Рад народних депутатiв, приймав участь у суспiльнiй роботi. Протягом 8 рокiв був головою Чернiвецького обласного правлiння товариства пам’ятникiв iсторiї i культури. Протягом 22 рокiв — головою обласного вiддiлення товариства радянсько-румунської дружби. Обирався заступником голови i членом президiї республiканського i членом правлiння сесоюзного товариства радянсько-румунської дружби. Працював позаштатним лектором товариства «Знання», приймав участь у пiдготовцi окремих документiв з питань радянсько-румунських вiдносин i iсторiї Буковини i у проведеннi iнших важливих полiтичних заходiв в областi.

За 47 рокiв працi був нагороджений орденами i медалями, почесною грамотою Президiї Верховної Ради УРСР. Указом Президента України №3/97-рп вiд 14 лютого 1996 р. Ляховичу Миколi Васильовичу призначено державну стипендiю як видатному дiячу науки та освiти.

[ред.] Творчість

• На подъеме.— М., 1957
• Социалистический интернационализм —незыблемая основа взаимоотношений между социалистическими странами.–— Фрунзе, 1961
• Экономическая ситуация в Румынии в годы мирового экономического кризиса 1929—1933.— М., 1978
• Борьба железнодорожников и нефтяников Румынии в феврале 1933 г.— М., 1983
• Против наступления капитала и реакции: Революционная борьба пролетариата Румынии в годы мирового экономического кризиса 1929—1933 г.— Львів, 1987