Керамзит
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Керамзи́т — це штучний пористий заповнювач для легких бетонів, який широко використовуєтсья у сучасному будівництві.
Керамзит випускається у вигляді щебеня або гравію.
Іноді керамзит застосовують, як теплоізоляційну і звукоізоляційну засипку в будівлях.
Керамзитове зерно — склоподібна пориста маса, із замкнутими порами сферичної форми, покрита тонкою оболонкою. На керамзиті марки 700, 800 можна отримувати легкі бетони. Межа міцності таких бетонів при стисненні — 20, 30, 40 МПа. Бетони використовуються для виробництва панелей перекриттів, в мостобудуванні, скрізь, де необхідно знизити масу конструкцій.
Зміст |
[ред.] Керамзитовий щебінь
Керамзитовий щебінь — це заповнювач для легких бетонів. Щебінь має довільну форму з розмірами зерен від 5 до 40 мм. Керамзитовий щебінь отримують шляхом дроблення крупних кусків вспученої маси керамзиту.
[ред.] Керамзитовий гравій
Виробництво керамзиту ведеться переважно у вигляді гравію з великою зерен 5—40 мм. Керамзитовий пісок гравелистої форми (зерна до 5 мм) виходить при випаленні сировини в печах киплячого шару або при випаленні глинистої породи в печах, що обертаються. Керамзитовий гравій застосовують для пристрою тепло- і звукоізоляційних засипок будівельних конструкцій.
[ред.] Сировина для керамзитового гравію
Сировиною для виробництва керамзитового гравію є різновиди глинистих порід, що під час випалу з домішками або без них спучуються, створюючи легкий заповнювач ніздрюватої структури для легких бетонів. Можуть застосовуватися пухкі, щільні, кам'яноподібні глини і суглинки, метаморфізовані глинисті сланці й аргіліти, які не розмокають у воді, характеризуються високою щільністю, а також бентонітові глини. Якість сировини, яка використовується під час виробництва керамзиту, регламентується ДСТУ Б В. 2.7-14—94. Технічні умови.[1]
[ред.] Фракції
Залежно від розміру керамзитовий гравій ділиться на фракції: 5 — 10, 10 — 20, 20 — 40 мм. Керамзит із зернами менше 5 мм інакше називають керамзитовим піском. Щільність керамзитового гравію складає від 150 до 800 кг/м3.
[ред.] Керамзитобетон
Керамзитобетон — це найбільш поширений вид легкого бетону. У цьому бетоні крупним заповнювачем є керамзит, а в'яжучим — цемент. Іноді використовуються будівельний гіпс, вапно, синтетичні смоли. Дрібним заповнювачем є застосовують пористий або щільний пісок. За структурою виділяють
- щільний,
- великопористий (безпіщаний)
- поризованний керамзитобетон.
Керамзитобетон найчастіше використовується як стінний матеріал. Керамзитобетон також підрозділяють на:
- конструктивно-теплоізоляційний,
- теплоізоляційний
- конструктивний.
Теплоізоляційний керамзитобетон використовується як теплоізоляційний матеріал в захисних конструкціях будівель.
Конструктивний керамзитобетон застосовується при будівництві несучих конструкцій будівель або мостів. Конструктивний керамзитобетон має щільність 1 400—1 800 кг/м3 Використання конструктивного керамзитобетону дозволяє знизити масу і вартість залізобетонних конструкцій.
Теплоізоляційний керамзитобетон використовується як теплоізоляційний матеріал в захищаючих конструкціях будівель.
[ред.] Керамзитовий пісок
Керамзитовий пісок — заповнювач для легких бетонів і розчинів з розміром частинок від 0,14 до 5 мм. Керамзитовий пісок виходить при випаленні глинистої дрібниці в обертових і шахтних печах, або при дробленні крупних шматків керамзиту.
[ред.] Сировина та матеріали
Для виробництва керамзиту використовуються в основному легкоплавкі глини, глинисті сланці, суглинки, що мають властивість спучуватися під час нагрівання їх до температури 1 050—1 250°C.
[ред.] Перевірка сировини на якість
Придатність різних глинистих порід у якості сировини для виробництва керамзитового гравію слід визначати у першу чергу за ступенем й інтервалом спучування під час випалу, за середньою густиною в гранулах одержаного керамзиту й основними фізико-механічними показниками.
[ред.] Якість продукції
Якість готової продукції визначається ДСТУ Б В. 2.7-17—95[1]. Для глинистих порід деяких родовищ, що розробляються, існують технічні умови, згідно з якими до порід пред'являються вимоги за зовнішнім виглядом (колір, щільність, структура), за зерновим, хемічним складом, оптимальною температурою спучування, інтервалом спучування й іншими властивостями.
[ред.] Література
- Наказ «Про затвердження Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ глинистих порід» 17 грудня 2004.
