Естонці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Естонці | |
|---|---|
   |
|
| Раса: | |
| Загальна кількість | 1,100,000 |
| Найбільші розселення | Естонія: 930,219 Канада: |
| Мова | естонська |
| Релігія | лютерани, православні, атеїсти |
| Етнографічні групи | |
Есто́нці (естласед — самоназва з середини 19 ст., до цього маарахвас — буквально "народ своєї землі") — народ, що складає основне населення Естонії (930 тис.чол). Загальна кількість 1 100 000 чоловік.
Невеликі групи естонців проживають в Ленінградській, Псковській та Омській областях Росії, в Латвії та на Україні. Також в Канаді, США, Швеції та Австралії.
Естонці - народ, що утворився в результаті змішування місцевих фіномовних племен з балтійськими, скандінавськими та словянськими племенами. В складі естонців виділяється етнічна група сету, що зазнала сильного східнословянського впливу.
Зміст |
[ред.] Мова
Розмовляють на естонській мові прибалтійсько-фінської підгрупи угро-фінської групи уральської сім'ї. Діалекти:
- північний (середньо-північний, острівний, східний і західний говори),
- південний (мулькський, тартуський і вируський говори),
- північно-східний прибережний.
Літературна мова на основі північного діалекту, писемність (з 16 століття) на основі латинської графіки.
[ред.] Релігія
Віруючі - в основному лютерани, широко поширені пієтистські течії (баптисти, адвентисти, гернгутери). Православні, в основному з субетнічної групи сету на південному сході Естонії і в Печорському районі Псковської області.
[ред.] Історія
Естонці сформувалися в Східній Прибалтиці на основі змішення стародавнього аборигенного населення і що прийшли зі сходу в 3-му тисячолітті до нашої ери угро-фінських племен. Пізніше вони увібрали східно-фіно-угорські, балтські, німецькі і слов'янські елементи. До 1-го тисячоліття нашої ери склалися основні угрупування естських племен, до 13 століття склалися територіальні об’єднання-мааконди:
- Уганді і Сакала на півдні,
- Вірумаа, Ярвамаа, Харьюмаа і Рявала на півночі,
- Ляенемаа і Сааремаа на заході Естонії.
З початку 13 століття почалася експансія Лівонського ордена на Південь і данців на Північ Естонії. До 1227 територія Естонії була включена в землі Лівонського ордена, в 1238-1346 північна частина Естонії (Рявала, Харьюмаа і Вірумаа) належала Данії. Естонці були обернені в католицтво. В результаті Лівонської війни 1558-83 територія Естонії була поділена між Річчю Посполитою (південна частина), Швецією (північна частина) і Данією (острів Сааремаа). До середини 17 століття Естонія відійшла до Швеції. Реформація 1521, розповсюдження богослужіння і книгодрукування, з кінця 17 століття - шкільного навчання на естонській мові сприяли формуванню естонської національної культури. У 1632 в Дерпте створюється університет з навчанням на латині і шведській мові, пізніше - на німецькій мові (сучасний Тартуський університет).
В ході Північної війни 1700-21 Естонію увійшла до складу Росії. Північна Естонія утворила Естляндську губернію, південна увійшла до складу Ліфляндської губернії. У 19 столітті із-за аграрних реформ і розвитку капіталізму посилюється переселенський рух естонського селянства у внутрішні області Росії і міста. Зросла чисельність Естонців в міському населенні (у 1897 63% жителів Таліну). Розвивається естонський національний рух. Після Жовтневої революції в лютому 1918 була проголошена незалежна Естонська республіка, окупована потім німцями (до листопада 1918); з кінця листопада 1918 по січень 1919 на частини території Естонії існувала проголошена більшовиками Естонська радянська республіка. У 1940 Естонська республіка була включена до складу СРСР. У 1991 Естонія стала незалежною.
[ред.] Заняття
Головним заняттями естонців були землеробство (жито, ячмінь, льон, боби), ріллі, тваринництво (молочна худоба, свині, вівці). З 2-й половини 19 століття розповсюджуються товарне виробництво льону, картоплі, молочне тваринництво, рибальство. Розвивається промисловість, головним чином текстильна і машинобудування.
[ред.] Культура
Традиційна культура західної і північної Естонії випробувала скандінавський і фінський вплив, південна і східна - балтський і східно-слов'янський.
[ред.] Житло
Якнайдавніші сільські поселення - села купчастого і рядового планування, на півдні - також однодвірні і розкидані поселення. Основне традиційне житло - житлова клуня (рехетуба) - зрубова трикамерна споруда з високим солом'яним дахом; центральне житлове приміщення, опалювальне по-чорному (клуня), використовувалося також для просушування снопів; примикаючі приміщення - холодна комора-камора (камбер) і тік (рехеалуне). Інші споруди садиби - кліть (айт), хлів (лаут), літня кухня (коду), лазня (саун). В кінці 19 століття у заможних селян число камір росте, в них влаштовуються спальні, з'являються печі з димарем. Іноді житло будують окремо, залишаючи за клунею тільки господарське призначення. У 20 столітті розповсюджуються будинки типу котеджів.
[ред.] Національний одяг
Традиційний жіночий одяг середини 19 століття - сорочка туниковидного крою (сярк, хамі), смугаста спідниця (сеелик, керт), тканий пояс, верхня суконна коротка кофта в талію (кампсун) або безрукавка (лийстик). На півночі поширена коротка блуза з пишними рукавами (кяйсед). Заміжні жінки носили фартух, полотенчатый головний убір (линик), пізніше - полотняний чіпець (тану), на півночі і заході - убір типу кокошника (поттмютс, кабимютс). Головний убір дівчат - вінець на твердій основі (пярг) або стрічка. Характерне льняне (ылалиник, каал) або шерстяне покривало (сыба). Святковий одяг прикрашався срібними фібулами - конічними (сыльг) і плоскими (преэс), ланцюжками з монетами і намистами; особливо рясні нагрудні прикраси сету. Жіночий одяг сету відрізняли російські елементи: рубаха-долгорукавка (пізніше - т.з. новгородського типу з широкими рукавами) і глухий косоклинный сарафан (рююд, сукман). Головний убір - полотенчатый линик, дівчата носили вінець російського типу (ваник).
Чоловічий одяг - туниковидна сорочка з прямим розрізом коміра (сярк), штани - довгі або по (пюксид) коліна, жилет (вест), куртка (ваммус), повстяний капелюх (каап). У сету була поширена російська косоворотка. Верхній чоловічий і жіночий одяг - каптан, взимку шуба.
Взуття - шкіряні постоли (пастлад), у свята - туфлі у жінок, високі чоботи у чоловіків. Були поширені в'язані кольорові рукавички (киндад), панчохи (сукад), шкарпетки (сокид).
[ред.] Кухня
Дивись докладніше статтю: Естонська кухня
Основна традиційна їжа - житній хліб (лейб), каші (головним чином ячмінні), юшки, овочі (бруква, ріпа, капуста, з 19 століття - картопля), риба, кисле молоко, м'ясо (солона і копчена свинина, баранина, яловичина).
Напої - квас (розжарюй, таар), пиво (илу).
До свят випікали чистий житній або пшеничний хліб (сепик), готували ковбаси (на півдні - кров'яні, на півночі - "білі", з начинкою з крупи), холодець (сюльт, яхелиха). Для півдня характерний сир (сийр).
[ред.] Фольклор
Фольклор включає рунічні пісні, на основі яких складений національний епос "Кальовіпоег" (1857-61), пісні, казки.
Старовинні музичні інструменти - каннеле (типу гусел), дерев'яні труби, козині ріжки, сопілки, волинки.
У 18 столітті розповсюджується скрипка, в 19 столітті утворюються духові оркестри, розвивається хорове мистецтво. У 1869 проводиться перше вссестонське співецьке свято. Зберігаються деякі народні звичаї, наприклад святкування Іванова дня із запаленням багать, піснями, гойданням на гойдалках.
Розвинено прикладне мистецтво (візерункове ткання, вишивка і в'язання, плетіння мережив, обробка шкіри, срібла, на заході - різьблення і випалювання по дереву і ін.).
[ред.] Естонці на Україні
Естонці поселилися на Україні в 1861-1877 рр. у Криму. Це були учасники секстантського руху, спрямованого проти соціального і релігійного гноблення з боку прибалтійських поміщиків і духовенства. Дотепер збереглося кілька невеликих естонських селищ у Красногвардійському районі Криму. [1]
За даними перепису населення 2001 року в Україні проживало 2868 естонців.
[ред.] Література
- ^ Наулко В. Естонське населення на Україні // Народна творчість та етнографія. 1970. №5
