Епіфіти
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Епіфі́т — будь-яка рослина, що росте на іншій живій рослині або є постійно приєднаною до неї і при цьому не отримує від неї ніяких поживних речовин (такий спосіб екологічної взаємодії зветься «коменсалізмом»). Термін походить від грецьких слів епі — «на», та фітон — «рослина». Окрім класичних епіфітів, що ростуть у повітрі, існує багато водних видів водоростей, котрі є епіфітами на інших водоростях або водяних квіткових рослинах.
Епіфіти використовують фотосинтез для отримання енергії та поживних речовин та, у випадку не-водних видів, отримують вологу з повітря та опадів (дощ, туман і таке ін.)
Епіфіти не є паразитичними рослинами, вони ростуть незалежно від рослини-опори і потребують від неї виключно фізичної підтримки. Очевидною перевагою епіфітів, особливо в щільно зарослій деревами місцевості, є можливість не залежати від ґрунту і знаходитись ближче до джерел світла; також на епіфітах менше відбивається вплив травоїдних тварин. Але при занадто щільному нарастанні епіфітів вони можуть ушкоджувати рослину-опору.
Епіфіти мають велике значення для деяких видів тварин, формуючи на собі водне середовище їхнього помешкання — такими тваринами є деякі жаби та членистоногі.
Найбільш відомими епіфітами є мохи, лишайники, орхідеї та представники родини Бромелієвих, але епіфіти можуть бути знайдені практично у будь-якій таксономічній групі рослин; більш того, термін «епіфіт» часто використовується і для бактерій. Найбільш багаті та розвинуті спільноти епіфітів зустрічаються в тропічних лісах (особливо у вологих), але мохи та лишайники є доволі звичайними епіфітами помірного та навіть арктичного кліматичного поясу.
На території України (та Європи загалом) час від часу можна побачити трави, чагарники, та навіть дерева, що ростуть на розвилках гілок інших, більших дерев. Але це лише випадкові місця проростання не-епіфітних видів; епіфітів, яким була б притаманна справжня коренева система, на території Європи не зустрічається.
Перше фундаментальне дослідження епіфітної флори було опубліковане ботаніком Шимпером у 1888 році, і називалось "Die epiphytische Vegetation Amerikas" («Епіфітна флора Америки»).
