Вельбарська культура
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вельба́рська культу́ра (німецька: Willenberg Kultur, польська: Kultura wielbarska) - археологічна культура Залізного віку у Польщі, яку ідентіфікують з шведським народом готів.
З'явилась десь у 20 році після РХ, змінивши оксивську культуру, яка була частиною Пшеворської культури.
Зміст |
[ред.] Пам'ятники культури
Було знайдено кладовище з 3000 могилами біля Вельбара, що в 4 км південніше польського міста Мальборк.
[ред.] Територія і етнична належність
На початковому етапі Вельбарська культура займала ту ж саму території, що і її попередниця - Оксивська культура - регіони біля міст Ґданськ і Хелмно. Її початок ототожнюється з прибуттям готів з середньої Швеції у Гданську затоку. Згодом культура поширилася в регіони Кашубського і Краєнського озер, продовжуючися на південний захід в округу Познані. Тут було переважно давньопольське населення, з невеликим домішком німецьких племен. Приблизно у 190 році по РХ племена (Готи) рухаються на південний схід, поширюючися на лівобережжі Вісли і у басейні Західного Буга на території Мазовії і Люблінщини (Західна Волинь). Етнічна автохтонного населення належить переважно до племен балтійської мовної групи, з невеликою кількістю праполяків (Мазовія) і праукраїнців (Підляшшя, Волинь, Люблінщина) на південному сході цієї території.
До 250 року після РХ поселення у Померанії, біля Балтійського моря були залишени носіями цієї культури, окрім земель понад Віслою і Західним Бугом (території Мазовії і Люблінщини). На той час море вже називалося римлянами Суєвікум (Шведське, Свевське) море, або Германікум (Німецьке) море.
Пересування готів далі на південь у 200-250 роках спочатку в басейни рік Південний Буг і Дніпро, а згодом і в басейн Дністра і Прута призводе до утворення Черняхівської культури стародавніх українців і готів (стародавні шведи) .
Різниця поміж Черняхівською і Вельбарською культурами доводить, що готи на теріторії України не створили державу з матеріальною культурою подібною вельбарській, а утворили черняхівську культуру разом з більш розвинутими культурно праукраїнцями. Провідні археологи славісти вважають, що черняхівська культура сформувалася в кінці ІІ ст. на Верхньому Дністрі та Волині на основі праслов’янської зарубинецької людності з деякими східногерманськими впливами вельбарської культури. Звідси вона швидко поширилась на південь до гирла Дунаю та Чорного моря ї на схід до басейну Дінця.
[ред.] Характеристика
Очевидна різниця поміж Пшеворською культурою праполяків і Вельбарською культурою готів, які вказують на відсутність попереднього контакту між ними. Це доводить, що готи прийшли зі Середньої Швеції (Гьоталанд) у Померанію.
Покладання у могилу і спалювання небіжчиків залежало, скоріш за все, від етничної належності кожного поселення культури. Відомо, що скандинавський бог Один наказав спалювати померлих. Отже, поселення, що практикували спалювання, ймовірно, належали готам і гепідам, а поселення, що ховали в могилах - стародавнім мешканцям краю - балтам і давнім полякам. В могилах орнаменти і [[костюм]и, в деяких - шпори, відсутність зброї і знарядь. Навпроти, у Пшеворській культурі могили мають зброю і знаряддя.
Кам'яні круги і одинокі стели, характерні для Вєльбарської кул-ри і південної Скандінавії того часу.
[ред.] Історичні джерела
Вельбарська культура збігається територіально і в часі з рухом Готів зі Сканзи (Скандінавія) і їх поселенням у Готисканзі - згідно з Йорданом. Згідно з Йорданом, вони зігнали місцевих Ругіанив і Вандалів. Готисканза була у краї гирла Вісли.
Пліній Старший і Таціт дають назву Гутоніз, Гутонес, Готонес (Гофонес).
Тацітус пише: "позаду Лугіан жили Готони під владою короля; звідси трималися підвладно дещо суворіше ніж інші германські племена; але не так строго, щоб втратити всю їхню свободу. Безпосередньо межуючими є Ругіани і Лемовіани над узбережжям океана, і ті декілька народів характерні їхніми круглими щитами, короткими мечами і княжою (королівською владою)."
Сага каже про три кораблі на яких прибули готи зі Швеції на Віслу. Дослідники відносять їх до трьох груп: Гепіди, Остготи і Везиготи (Вестготи).
Повстання Вельбарської культури не було спричинено приходом готів, але розвитком місцевої оксивської культури зі скандинавською міграцією. Це підтведжується тим, що народ місцевості продовжував користуватися старими кладовищами, але по новим обрядам.
Народ культури складався з місцевих людей (праполяки і можливо балти ) і прибулих германців.
[ред.] Кургани
Відомі шведські кургани будувалися у Швеції десь до 1100 року. Шведський (Готський) бог Один наказав спалювати померлих. Такі багаття влаштовували для померлого, після чого насипали невеликий курган. Для знатних людей зверху споруджувався кам'яний круг і для поважних людей ставили одинокі кам'яні стели. Такі кургани датуються 50-100 роками після різдва Христова поміж Віслою і Кашубським озером, продовжуючися в сторону Кошалина.
