Іду до тебе (фільм)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Іду до тебе | |
|---|---|
| ' | |
 |
|
| Жанр | Драма? |
| Режисер | Микола Мащенко |
| Продюсер | |
| Автор сценарію |
Іван Драч |
| У головних ролях |
Алла Демидова Микола Олялін Ольга Матешко Іван Миколайчук |
| Оператор | Олександр Ітигілов |
| Композитор | Володимир Губа |
| Кінокомпанія | Київська кіностудія імені О.Довженка |
| Тривалість | хв. |
| Бюджет | |
| Країна | Україна |
| Рік | 1971 |
| IMDb | ID |
Іду до тебе, художній кінофільм
Режисер: Микола Мащенко
Сценаристи: Іван Драч
Оператор: Олександр Ітигілов
Художники: Олексій Бобровников
Композитор: Володимир Губа
Звукооператор: Юрій Горецький
Актори:
- Алла Демидова
- Микола Олялін
- Ольга Матешко
- Клара Лучко
- Юлія Ткаченко
- Костянтин Степанков
- Іван Миколайчук
- Іван Гаврилюк
- Ігор Стариков
- Леонід Бакштаєв
Кіностудія: Київська кіностудія імені О.Довженка
Країна: Україна
Рік: 1971
Фільм про постать видатної української поетеси Лесі Українки. Головний мотив фільму - трагічне кохання Лесі Українки до революціонера-марксиста Сергія Мержинського. Фільм про подорож поетеси до свого коханого, у дослівному та метафоричному сенсі водночас. Після смерті С.Мержинського Леся написала поему "Одержима", що стала відображенням сили духу поетеси. Але не тільки любовна лірика є у цьому фільмі. Він нагадує нам про любов поетеси до України, до рідної мови, що за словами Лесі є "душею народу", її революційну та національну позицію у справі боротьби за існування України. Фільм складається з мозаїки спогадів, настроїв, уривчастих епізодів, які сплетаючись створюють чисту ліричну мініатюру.
На жаль, через втручання керівних органів компартії у зйомку фільму одна з написаних Іваном Драчем сцен не була реалізована у задуманому автором вигляді, що було відзначено навіть радянською критикою [1].
У «Доповідній записці відділу культури ЦК Компартії України про деяких членів Спілки письменників України» від 18 грудня 1973 р. Зав. відділом культури ЦК Компартії України, у числі іншого, доповідає відносно сценарію фільму написаного Іваном Драчем:[2]
Сценарій позначений серйозними ідейно-художніми недоліками. В процесі зйомок перероблявся, тричі змінювався склад постановочних груп, допущені великі перевитрати державних коштів. Однак у фільмі (виробництво 1971 р., режисер М.Мащенко) не були до кінця подолані закладені в сценарії недоліки: Леся Українка зображена однобічно, поза її діяльністю як представниці революційно-демократичного руху, дещо перебільшено національний момент.
[ред.] Джерело інформації
- Кіноколо
- "Поетичне кіно: заборонена школа", "АртЕк", Редакція журналу "Кіно-Театр", Київ 2001. ISBN 966-505-068-0.
- Без надежды надеюсь… "Экран", 1972-1973
