Ярлик (грамота)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ярли́к (від тюркського ярл-ек — наказ, веління) - грамота від сеньйора підлеглому, якою визнаються права підлеглого на володіння його підконтрольною територією. Отримання грамоти встановлює між надавачем і отримувачем стосунки "господар - слуга".

Перші використання ярликів (кит. 冊封) відомі у Китаї в епоху династії Цинь (1ст. до Р.Х.). Надавалися китайським імператором як грамоти для залежних правителів іноземних країн. Надання грамоти підлеглому означало визнання Китаєм його права владарювати у його землі, гарантії військової допомоги і дозвіл на торгівлю з "цивілізованим" світом - тобто Китайською імперією. Обов'язком підлеглого (короля, князя, правителя чи вождя) були визнання васальної залежності від Китаю та сплата данини.

Роздача ярликів і вставлення ситеми залежностей, яка гарантувала домінування Китайської цивілізації і спокій в Азії, набули особливого розвитку в епоху Тан (8-9 ст.). Серед країн і народів, які були задієні китайською імперією у "ситему ярликів" були держави Корейського Півострова (Сілла, Корьо, Чосон), Держави Індокитаю (суч. В'єтнам і Таїланд), Японія, королівство Рюкю, держави Монголії, Уйгурії та Тібету, а також руські князівства після завоювання монголами.

В Імперії Монголів, Золотій орді і ханатах, що постали після її розпаду (Крим. й ін.) ярлики були грамотами ханів, дипломатичного або внутрішнього призначення, якими надавалося право на володіння, державами чи провінціями, що підлягали Орді. Відомі ханські Я. для суздальських, потім моск. кн. на князювання; збереглися Я. для київ. митр. (що резидували тоді в Москві), якими хани визнавали церк. імунітет. Я. визначав також обсяг компетенцій правителів. Я. 13 — 15 в. окреслювали політ. лад, норми права, податки тощо.