Японці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Японці 日本人 |
|
|---|---|
    |
|
| Раса: | |
| Загальна кількість | близько 130 млн. |
| Найбільші розселення | Японія: 127 млн. Бразилія: |
| Мова | Японська мова |
| Релігія | Сінто, Буддизм, Християнство |
| Етнографічні групи | яматосці рюкюсці айни |
Японці (яп. 日本人 - ніхондзін, ніппондзін) — представники основної групи населення Японїі. Слово "японці" може вживатися як нейтральний термін для означення усіх мешканців Японського архіпелагу чи як етнонім, яким позначють спільноту культурну — "японський етнос" (без рюкюсців та айнів) або політичну — "японську націю" (разом із рюкюсцями та айнами).
Зміст |
[ред.] Походження японців
Проблему походження японців можна розглядати з трьох позицій: расогенезу, етногенезу і націогенезу.
Більшість західних дослідників відзначає неправомірність визначати японців як расу або підрасову групу. Однак японські вчені наголошують на існувані "японської раси" як окремого біологічного таксону. З ним же вони пов'язують становлення японського етносу і нації. На сьогодні загально визнаною вважається концепція К. Ханіхара, офіційно опублікована ним у 1990 році. Згідно неї сучасні японці є нащадками прото-монголоїдної спільноти періоду Дзьомон, близькою до яких є сучнасні народи Південно-Східної Азії. Починаючи з 3 століття до Р.Х. і закінчуючи 7 століттям, ці прото-монголоїди змішувалися з ново-монголоїдними мігрантами з території Маньчжурії, Кореї і Китаю. В результаті змішання виник японський расовий тип, який став основою для формування японського етносу. Незважаючи на велику кількість огріхів у теорії К. Ханіхари, її положення можна зустріти як у наукових працях так і шкільних підручниках.
Якщо на питання расогенезу спеціалісти готові дати певний набір концепцій-відповідей, то проблема етногенезу японців виглядає для них набагато складніше. Більшість вчених вважають, що японці як етнос виникли на основі яматоської етно-суспільної групи у 6-7 століттях, основою якої стала держава Ямато у регіоні Кінкі. Проте ряд досліжників твердить, що називати яматосців японцями неможна, оскільки вони були лише частиною етнічної мапи Японії. Для цих науковців, "японці" — це термін політичний, яким були об'єднані різні етнічні групи Японського архіпелагу наприкінці періоду Едо у 19 столітті.
З точки зору націогенезу, японці виникли як нація з появою національної держави Японія, у відповідь на агресивні дії національних держав Західної Європи і США. Різнокульурні спільноти японських островів, включаючи айнів і рюкюсців, були об'єднані у єдиний політичний і соціальний організм.
Труднощі, які виникають при пошуку походження японців пов'язані з відсутністю узгодженої і чіткої термінології щодо "раси", "етносу" чи "нації". Серед учених немає також і консенсусу стововно того, яким з цих термінів позначати японців. Однак на сьогодні слово "японці" використовується переважно у нейтральному значенні, для означення жителів Японії, або ж як синонім словосполучення "громадяни Японії".
[ред.] Мова
Головна стаття: Японська мова
Японська мова є рідною мовою для переважної більшості японців світу і офіційною мовою у Японії. Графічна система мови містить дві абетки (хіраґана і катакана), а також близько 4 тисяч запозичених китайських ієрогліфів. Згідно статистичних даних Міністерства освіти Японії, вмінням читати і писати японською володіє 99% населення країни.
Пожодження і класифікація мови досі нез'ясовані. До середини 20 століття вважалося, що японська мова належить до групи тунгусо-алтайських мов і є спорідненою, зокрема, з корейською. Проте сучасні дослідники вказують на подібність основної японської лексики з лексикою мов Південно-Східної Азії. Спільність граматики з мовами півночі та близкість базової лексики японської мови з півдня Азійського континенту ускладнює процедуру класифікації. Тому японську мову прийнято виділяти у ізольовану.
Окрім власне японської мови, в Японії існують мови айнів та рюкюсців. Ці мови розглядаються японськими дослідниками як особливі стародавні діалекти японської, проте ряд західних дослідників визначає їх саме як окремі мови.
[ред.] Культура і релігія
Ввважається що в основі сучасної японської культури лежить культура аборигенів Японського архіпелагу періоду Дзьомон. Процес формування японської культури — це постійне запозичення та "перетравлення" іноземних ідей. Традиційно основними імпортерами світових досягнень світу були Корея, Китай, Іспанія, Португалія, Голландія. З середини 19 століття в ролі "інтелектуального донора" виступають країни Західної Європи та США. Пристосовані до японського грунту ноу-хау стали основою для розвитку японських унікальних продуктів і творів. Сьогдні серед них відомими є японська електроніка, манґа і аніме.
Релігія грає важливу роль у житті японців. Однак її функціонування відрізняється від подібного на Заході. Характерним є суміщення, тобто одночасна приналежність до двох чи більше релігійних течій. Основними конфесіями в Японії є сінто і махаянський буддизм. Близько 1% населення сповідує християнство.
[ред.] Етнічні групи
- Японці (яматосці, рюкюсці, айни) — близько 99%
- Решта (китайці, корейці, бразильці, філіпінці, інші) — близько 1%
У період існування Японської імперії (1867-1945) до "політичних" японців зараховували корейців і тайванців. Частина нівхів і ороків, які мешкали на Сахаліні, також мали японське громадянство. Після окупації Сахаліну СРСР, вони були вислані до Хоккайдо як "японці".
[ред.] Японська діаспора
За даними Міністерства Закордонних справ, кількість японців, які мешкають закордоном становить близько 1 мільйона чоловік. Найбільше їх проживає у США. За ними слідують японські громади у КНР, Бразилії і Великій Британії.
В Україні за переписом 2001 року налічувалось 44 японця.
[ред.] Ніккей
Терміном ніккей (日系 - "японський") прийнято позначати людей, які мають японське коріння, пращури яких імігрували з Японії і живуть за кордоном.
Етимологія назви близька до слова російського "русский". Останій є тим, хто належить до "Русі", але "русичем" не є. Подібне спостерігається у назві ніккей — особа має тісний зв'язок із Японією, але власне "японцем" вона не є.
В цілому, терміном ніккей називають усю японську діаспору.
Японська діаспора має 140-літню історію. Перші японські емігранти почали переселятися на Гаваї з 1868 року. Близько 750,000 чоловік мігрували за кордон перед другою світовою війною. Ще 250,000 пересилилися закордон у другій половині 20 століття.
Японські емігранти та їх нащадки зберігають почуття громадської спільності і не поривають з країною своїх пращурів. Вони грають важливу роль у соціумах, які прийняли їх. Як приклад, можна навести правління перуанського президента Альберто Фудзіморі (1990-2000), вихідця з родини японських емігрантів.
[ред.] Дивись також
[ред.] Джерела і література
- Ханіхара Кадзуро. Ніхондзін но кіґен (Походження японців). — Токіо: Каддокава сьотен, 1990. ISBN 4047032026
- Рубель В.А., Коваленко О.О. Проблема етногенезу японського народу в сучасній японській історіографії // Східний світ. — Київ: Інститут Сходознавства НАН України, 2000. №1, — С. 156-162.
