Шафарик Павел Йозеф
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шафарик Павел Йосиф (Šafářik, 1795-1861) - визначний славіст, діяч чеського і словацького відродження
Родом із с. Кобелерова на Східній Словаччині
Закінчив ун-т в Єні (Німеччина) і в дусі німецьких романтиків досліджував етногенезу слов'янських народів, мови і фолкльору та історію.
Працював у Празі, найдовше був завідувачем бібліотеки Карлового університету.
Брав активну участь у Слов'янському Конгресі у Празі 1848 року.
У своїх працях Geschichte der slavischen Sprache und Literatur nach alien Mundarten (1826) та Über die Abkunft der Slawen (1828), Slovanské starožitnosti (тт. 1-2, 1836-1837) доводив індоєвропейське походження слов'ян та визнавав окремішність української та російської мов.
Хоч досліджував і захоплювався словацьким фолкльором, проте був прихильником зближення між чехами і словаками, включно до вживання спільної літературної мови.
Мав широкі зв'язки з слов'янськими вченими, у тому числі й українськими: О.Бодянським, М.Максимовичем, Я.Головацьким, І.Срезневським та ін.
Тарас Шевченко присвятив Шафарику поему «Єретик».
