Шаргород

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Шаргород
Основні дані
Регіон:	Вінницька область
Район/міськрада:	Шаргородський
Засноване/перша згадка:	1585
Статус міста	з року
Населення	10,7 тис.
Площа:	км²
Поштові індекси:	23500
Телефонний код:	+380-4344
Географічні координати:	??°??' пн.ш. ??°??' сх.д.
Водойма	{{{водойма}}}
День міста	28 травня
Відстань
Найближча залізнична станція:	{{{станція}}}
До обл.центру:  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	— км — км — км
До Києва:  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	— км — км — км
Міська влада
Веб-сторінка:
Міський голова:

Шаргород, місто, р. ц. Вінницької обл., положене на Сх. Поділлі над р. Мурашкою; 4 800 меш. (1984). Харч. промисловість. У 15 в. на місці Ш. було с. Корчмарове. 1579 Ян Замойський побудував тут замок, названий Ш., з 1588 м-ко з маґдебурзьким правом. У 16 — 17 вв. за Шаргород змагалися козаки, поляки і турки. У 1672 — 79 Ш. був під тур. владою (в той час Ш. називали Малим Стамбулом). З 1717 в Ш. діяв василіянський манастир, 1795 перетворений на правос., ліквідований у 1920-их pp. Архітектурні пам'ятки: синагога (1589), костьол (1595), Миколаївський манастир.

Перші відомості про Шаргород відносяться до кінця 14 ст. 5 травня 1383 року литовський князь Вітовт видав грамоту на володіння землею з прилеглими лісами, де нині розташований Шаргород, своєму слузі В. Карачевському. У дарчій грамоті зазначалося, Карачевський повинен "вирубати ліс і на сирому корені заснувати Княжу Луку" . Але ця місцевість довгий час залишалась малозаселеною. Пізніше , з 1497 року, Княжу Луку стали називати Карачевою Пустиню, за Ім'ям першого її власника. 1579 року князь Замойський, який на той час володів цими землями, одержав від короля грамоту на спорудження замку. І все володіння і фортеця дістали назву Шаргород. У 1588 році Шаргород дістав магдебурзьке право.

У 40-х роках XVII ст. місто було міцною фортецею і відігравало важливу роль в охороні південних кордонів від нападів кримських татар. Населення Шаргорода брало активну участь в боротьбі проти соціально-економічного гніту, а під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. містечко було зоною частих боїв. На початку серпня 1648 року загони Максима Кривоноса штурмом оволоділи Шаргородом. Містечко увійшло до Брацлавського полку Данила Нечая. Активно допомагало населення війську Богдана Хмельницького. За Андрусівським перемир'ям Шаргород відійшов до Польщі. Протягом другої половини XVII ст. страждав від турецько-татарських набігів.1672 року турецька армія захопила Шаргород. Турки перейменували місто в Кучук-Стамбул (Малий Стамбул), зважаючи на його торгове значення. Двадцять сім років жителі Шаргорода терпіли від турецької неволі. З 1699 року містечко знову стає польським. Шляхта відновлює свої порядки, що викликає хвилю національно-визвольної боротьби у 1702-17024 рр. Щоб закріпити за собою українські землі, шляхта будує костьоли , монастирі. У другій половині XVIII ст. поляки намагаються перетворити Шаргород в один з центрів підготовки єзуїтів на Поділлі. Після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії Шаргород увійшов до Подільської губерній. 1850 року містечком став володіти князь Р. Сангушко. Друга половина XIX ст. визначна для жителів містечка значними зрушеннями в розвитку культури. З 70-х років тут працювали повітове та церковнопарафіяльне училища. 1886 року з'являється перша згадка про бібліотеку. У Шаргородській бурсі навчалися С. В. Руданський, М.М. Коцюбинський. Перша половина XX ст. це розповсюдження радянської влади, панування інтервентів, петлюрівців. У 1923 році Шаргород стає районним центром, з населенням 2450 чоловік. Довоєнний період позначився розвитком господарства і промисловості. 22 липня 1941 року гітлерівці захопили Шаргород і панували тут до 20 березня 1944 року доки війська 2-го Українського фронту не звільнили містечко. Після війни Шаргород почав відновлювати своє господарство. Тепер Шаргород - велике впорядковане містечко, районний центр Вінниччини.

В місті функціонують такі промислові об'єкти: "Райпроменерго", соснівський цукровий з-д, з-д продтоварів, маслозавод, РЕМ - район електричних мереж, промкомбінат (філія Мурованокуриловецького виробничого об'єднання "Подолянка"), ремонтно-транспортне п-во РАПО, агротехсервіс, комбінат громадського харчування, комбінат кооперативно-промислових п-в.

[ред.] Освітні заклади

• школи – 2 (українські)
• профтеучилище – 1.
• Культурні заклади: бібліотек – 5
• кінотеатри – 1
• музей – 1
• Будинки культури – 1
• клуби – 3
• спортивні заклади – 1 (ДЮСШ).

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Населені пункти Вінницької області
Міста
Бар • Бершадь • Вінниця • Гайсин • Гнівань • Жмеринка • Іллінці • Калинівка • Козятин • Ладижин • Липовець • Могилів-Подільський • Немирів • Погребище • Тульчин • Хмільник • Шаргород • Ямпіль
Селища міського типу
Браїлів • Брацлав • Бродецьке • Вапнярка • Вендичани • Вороновиця • Глухівці • Дашів • Десна • Залізничне • Кирнасівка • Копайгород • Крижопіль • Літин • Муровані Курилівці • Оратів • Піщанка • Рудниця • Ситківці • Стрижавка • Сутиски • Теплик • Тиврів • Томашпіль • Тростянець • Турбів • Чернівці • Чечельник • Шпиків