Церковна музика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Церковна музика, в Україні існувала ще до офіц. прийняття християнства. Це т. зв. «обичний спів». З хрещенням України-Руси 988 разом з обрядами прийшли й церк. співи з Візантії і деякі за посередництвом Болгарії. Основною рисою укр. Ц. м. був і е її виключно вокальний характер. Ранні церк. співи були одноголосі. Важливе значення мала система поділу церк. співу на 8 мелодичних типів, які один від одного різняться обсягом мелодій і типовими мелодичними формулами. Упродовж віків форми цієї системи, званої восьмиголоссям (октоехос), поповнювалися укр. народнопісенним змістом, перебудовувалися і пристосовувалися до укр. сприймання. Першим огнищем, де укр. церк. музика розвинула свої питоменні риси, була Києво-Печерська Лавра. Тут на основі давніх співів постав києвопечерський розспів. Відповідно до церк. муз. практики виробився і спосіб записування мелодій — знаменна нотація, яка складалася зі знаків (невмів), писаних без нотних ліній.

Від сер. 16 до кін. 17 в. розвивався багатоголосий т. зв. партесний спів: спів поділений на голоси — партії. Для його точного запису прийнялася лінійна система нотації, звана київcьким знам'ям. Партесний спів плекали особливо хори, організовані при церковних братствах. Їх рівень був настільки високий, що вони справно виконували твори на 4, 6, 8 і 12 голосів. Улюбленою формою став хоровий одночастинний концерт, написаний до нелітургічного тексту. Між композиторами партесної музики відомі М. Дилецький, автор музично-теоретичного підручника «Музикальна граматика» (1677), А. Рачинський та ін. У другій пол. 18 в. з'явилися визначні укр. композитори Ц. м. — М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель. Панівною у їхній творчості була форма циклічного хорового концерту. З 18 в. походять важливі вид. церк. співів: «Ірмолой» (Л. 1707) і «Богогласник» (Почаїв, 1790). Окремим родом Ц. м. е канти і псальми, пісні рел. змісту сильно просякнені елементами укр. нар. музики. Вони найчастіше триголосі; були поширені особливо у 17 і 18 вв. У 19 в. Ц. м. розвивали гол. композитори Зах. Укр. Земель: М. Вербицький, І. Лаврівський, С. Воробкевич, В. Матюк та ін. У 20 в. Ц. м. плекали К. Стеценко, М. Леонтович, О. Кошиць, М. Гайворонський, А. Гнатишин та ін.

Література: Кудрик Б. Огляд історії укр. церк. музики. Л. 1937; Маценко П. Нариси до Історії укр. церк. музики. Вінніпег 1968; Його ж. конспект історії укр. церк. музики. Вінніпеґ 1973; Antonowych M. The chants from Ukrainian Heiimologia. Більтговен 1974.

В.Витвицький