Церера (карликова планета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Церера (лат.: Ceres) — карликова планета Сонячної системи. Відкрита 1 січня 1801 року італійським астрономом Джузеппе Піацці (вона знаходилась в 23° Тільця), але пізніше була втрачена. 1 січня 1802 року Цереру вдалося знову виявити на місці, розрахованому К.Ф.Гаусом. Це була перша відкрита мала планета. Піацці пропонував назвати її Церера Фердинанда, присвячуючи планету свому королю. Наполеон хотів назвать планету Юноною. Учитель Піацці Лоланд пропонував назвать її ім'ям свого учня. Але в підсумку збереглася назва "Церера".

Видима зоряна величина Церери складає 7,0m — 7,9m. Абсолютна зоряна величина 3,34m. Велика піввісь орбіти 2,7668660 астрономічних одиниць. Відстань до Сонця в перигелії 2,55 а.о., в афелії 2,98 а.о. Сидеричний період обертання 4,60 років, середній синодичний період - 466,68 днів. Середнє зміщення за добу — 0,21415°. Ексцентриситет орбіти 0,07596, нахил орбіти 10,60076°. Діаметр Церери - 1003 км.

Церера названа на честь прадавньої італійської і римської хтонічної богині продуктивних сил землі, зростання і дозрівання злаків, а також підземного світу, яка насилає на людей безумство. Церера також богиня материнства і шлюбу. Шанувалась як хранителька сільської громади, захисниця врожаю від грабіжників. Згодом вона вважалася тільки богинею злаків і урожаю, користувалася як така великою шаною, особливо серед селян. У III ст. до н.е. Церера зближується з Деметрою. Із Церерою (як і з грецькою Деметрою) пов'язується винахід землеробства і введення законів, що залучили людей до цивілізації.