Хайнлайн Роберт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хайнлайн Роберт Енсон (Robert A. Heinlein), (7 липня 1907 - 8 травня 1988) - знаменитий американський письменник-фантаст.

Народився 7 липня 1907 у місті Батлер, округ Бейтс, штат Міссурі. Сім'я незабаром переїхала в Канзас-Сіті, де він в 1924 закінчив середню школу, а потім рік навчався в місцевому університеті. За прикладом одного зі своїх старших братів, вирішив вступити у Військово-Морську Академію в Аннаполісі, для чого приклав неймовірні зусилля. Щоб одержати допуск до вступних іспитів у це престижний навчальний заклад, була потрібна рекомендація або сенатора або конгресмена - вони мали право давати лише по одній в рік, - або самого президента. Відомо, що Хайнлайн відправив сенаторові Джеймсу Риду п'ятдесят листів з проханнями про сприяння, приблизно стільки ж, скільки надіслали йому всі інші здобувачі разом узяті. Феноменальна наполегливість не залишилася непоміченою, і майбутній письменник, заручившись бажаною рекомендацією, блискуче пройшов всі іспити і був зарахований в Академію, яку закінчив в 1929.

Пройшовши практику на авіаносці "Лексингтон", провів у плаваннях на інших кораблях ще кілька років, поки в 1934 не захворів на туберкульоз, який назавжди перекреслив його кар'єру військового. Хайнлайна вилікували, але відставки було не уникнути. Він поступає в Каліфорнійський університет, вивчає там точні науки, зокрема математику, до яких був схильний з дитинства, однак не маючи грошей для закінчення курсу вимушений працювати на різних роботах. Хайнлайну доводилося працювати на шахті, журналістом у корпоративному виданні, маклером... Перепробувавши ще кілька фахів, він подався в політику, але на перших же виборах у Законодавчі збори штату його кандидатура не пройшла.

Довідавшись про конкурс на краще оповідання, який оголосив журнал "Thrіllіng Wonder Storіes" наприкінці 1938, Хайнлайн вирішив спробувати в жанрі наукової фантастики. Так він відправив оповідання "Лінія життя" (1939) в журнал "Astoundіng Scіence Fіctіon", редактором якого був Джон У. Кемпбелл-молодший, один з стовпів тогочасної американської фантастики. Через кілька місяців твір опублікували, і Хайнлайн одержав за нього сімдесят доларів, свої перші гроші, здобуті письменницькою працею. Йому запропонували співпрацювати з журналом і далі.

Зразу потому виходить низка його творів: "Невдаха" (1939), "Реквієм" (1940), "Вибух завжди можливий" (1940), "Дороги повинні котитися" (1940), які демонстрували відмінну наукову підкованість автора, уміння віртуозно моделювати сюжет. Він доводив свої ідеї до досконалості і прагнув внутрішньої логічності оповідання.

Улюбленою темою Хайнлайна стала соціологія, а згодом - комунікативна психологія. Його цікавили "людський фактор", "хвороби" суспільства і їхнє значення для цивілізації. Недарма його роль в науковій фантастиці порівнюють з роллю Гемінгвея в художній літературі.

Цикл "Історія Майбутнього", який автор створював на протязі 1940-х - 1950-х і до якого повертався пізніше, містить у собі деякі ранні оповідання і романи, такі, як: “Якщо це буде продовжуватися...” (1940), “Діти Мафусаїла” (1941), “Пасинки Всесвіту” (1963), книга, яку пізніше порівнювали з “Володарем мух” У.Голдінга. Хайнлайн із властивим йому комплексним підходом склав і повісив на стіну свого кабінету структурно-хронологічну схему розвитку цього напрямку своєї творчості, хоча втілив далеко не все задумане.

Зрілу творчість Хайнлайна прийнято поділяти на дві частини. Перша містить у собі романи "Кукловоди" (1951), "Подвійна зірка" (1956), "Двері в Літо" (1957) і ще ряд творів. Друга - романи, орієнтовані на підлітків і юнацтво (хоча їх з задоволенням читали і читають дорослі): "Ракетний корабель "Галілей" (1947), "Космічний кадет" (1948), "Червона планета" (1949) тощо. В них письменник уклав дуже багато не тільки від власного досвіду, але і від розуміння глобальних проблем усієї цивілізації, включаючи інтелектуальні й філософські дилеми. Так що подібна класифікація скоріше формальна.

У своїх творах Хайнлайн він твердо стоїть на позиціях позитивізму і віри в усвідомлений обов'язок і призначення людини, у величезне значення її волі в кульмінаційні періоди. Так, Торбі з “Громадянина Галактики”, здобувши багатство і сім'ю, з яким був розлучений, йде проти всіх порядків свого рідного суспільства, бажаючи з'ясувати істину про загибель своїх батьків, і боротися далі з ненависним йому рабовласництвом. Міцний духовний стрижень – те, що відрізняє головних героїв Хайнлайна (не випадково дослідники говорять про вплив концепцій Ортеги-і-Гассета на його світогляд).

Основний конфлікт більшості творів Хайнлайна відбувається не між розумом (чи обов'язком) і почуттям, не між особистістю і світом або природою, а між наборами аксіом різних культур, між цивілізаційною і генетичною приналежністю людини і її моральним вибором.

"Чужинець у чужій країні" (1961) - одна з найвідоміших і - складних для розуміння книг фантаста. Навряд чи який інший письменник до нього намагався розкрити за допомогою фантастики стільки каверзних питань. Їх занадто багато, і з кожною сторінкою стає все більше: віра чи юродство; що взагалі називати релігією; моральність і мораль універсальні чи задані культурою; чи дійсно прекрасні ті почуття, звичаї і догми, що встановило людство, і чи є їм гідна альтернатива; визначає мова мислення, чи ні; чи можливий міжкультурний діалог на різними мовами чи взагалі без мови; тощо. З контексту роману виділяється ще одне, приховане запитання: а є чи розум узагалі благом?

Чудова мова з віртуозним моделюванням ідіоматики і семантики людської і відмінних від неї культур майбутнього, невимушене використання розмовної мови, наукової (і не тільки технічної, але і гуманітарної) лексики, - незмінна іронія, явні і приховані цитати, - усе це робить твори Хайнлайна приємними і захоплюючими. При цьому вони багатошарові і розраховані на різні види сприйняття і категорії читачів.

Повісті і романи Хайнлайна робили фурор, часом викликали саму різну реакцію - від захопленого вихваляння до звинувачень у мілітаризмі (за “Зоряний десант”, який став бестселером в 1959). Чотири рази він одержував премію "Х’юго" і став першим, кому була вручена премія "Небюла" за фантастику як справу життя. Хайнлайн ніколи не переставав писати (за винятком періоду з 1942 по 1947).

Помер Хайнлайн уві сні 8 травня 1988 від хвороби серця.