Термінологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Термінологія, сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи тій мові. Від звич. слів терміни відрізняються точністю семантичних меж. Основні способи творення термінів: 1) зміна значення слова звич. мови; 2) творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та ін; морфологічних елементів звич. мови, що часто набирає форми кальок з ін. мов; 3) запозичення з ін. мов (етранжизми). Переважання перших двох способів пов'язане з тенденцією до пуризму. Для практичних цілей Т. укладається в галузевих термінологічних словниках.

До сер. 19 в. Першим у Київ. Русі текстом, пов'язаним з Т., був перекладений у Болгарії «Ізборник Святослава» (1073), де є пояснення незрозумілих слів св. Письма і ст. Георгія Херобоска «О образЂх», що докладно тлумачить ц.-слов. назви, гол. ч. кальки з грец., 27 літ. фігур і тропів («инословие», «прЂвод», «поругание», тобто алегорія, метафора, іронія тощо). Пізніше Іван Величковський у зб. «Млеко» (1691) подав пояснення термінів фігурного віршування («ехо», «рак літералний», «вірш жартовний» та ін.) з прикладами. «Руська Правда» і грамоти відбивають своєрідну і високорозвинену юридичну, а літописи також військ. Т. З кін. 16 в. зберігся уривок фармакотерапевтичного трактату з відповідною Т., а з 1636 дійшов «Люцідарій» з природничою Т. «Адельфотес» (1591) систематично подає в тексті грец. граматичну та літ.-стилістичну Т. з ц.-слов. (в укр. ред.) відповідниками-кальками з грец. Ця ц.-слов. Т. стала взірцем для Т., якої вживали у своїх граматиках Лаврентій Зизаній Тустановськмй (1596) та Мелетій Смотрицький (1619); його Т. ближча до ц.-слов., тоді як Т. його попередників має більше укр. елементів.

1850 — 1914 рр. Укр. нац. відродження та розвиток науки і техніки в 19 — 20 в. викликали потребу створення укр. Т., брак якої (або опрацювання якої) був спричинений колоніяльним становищем України, рядом заборон укр. слова і зокрема тим, що інженерно-техн. навчальні заклади були рос.-, поль.- або нім.-мовними. Спроби поставити ширше проблему укр. Т. почалися з сер. 19 в. М. Левченко писав в «Основі» (VII, 1861), що наук. терміни треба укладати в дусі нар. мови, і подав словничок своїх перекладів кількох десятків інтернац. термінів. У відгуку на ст. М. Левченка П. Єфименко додав ще низку термінів (там само, VIII, 1862). В Австро-Угорщині, де обмежень було менше, укр. секція урядової комісії для укладання слов'янської юридичної Т. (Я. Головацький, М. Шашкевич, Ю. Вислобоцький) видала «Juridisch-politische Т. für die slav: Sprachen Österreichs ... Deutsch-ruthenische Separatausgabe» (1851); новішу Т. цієї ділянки подав Кость Левицький у «Нім.-руському словарі висловів правничих і адміністраційних» (НТШ, 1893; друге вид. 1920), де нім. Т. перекладено то чисто нар. словами, то укладеними автором, то запозиченими ним з ін. слов. мов. Видатне місце в природничій Т. мають «Початки до уложення номенклатури і Т. природописної, нар.» І. Верхратського (6 випусків, 1864 — 79) і його пізніші розвідки з Т. (до 1909). У 1894 надруковано в «Зорі» (ч. 2) заклик НТШ збирати Т., вживану «в реміслах, домашнім промислі, господарці, торгівлі, нар. медицині», бо «вчені... густо-часто суть приневолені позичати (терміни) з ін. слов. язиків або творити їх не раз ... дуже невдало і проти духа нашої мови». У 1890-их pp. і пізніше у низці випусків Зб. Матем.-Природописно-Лікарської Секції друковано матеріяли до укр. Т. та номенклятури з математики, фізики й хімії В. Левицького, з географії С. Рибницького, з ботаніки М. Мельника. На Сх. і Центр. Україні вийшов «Опыт толкового словаря нар. техн. Т. по Полтавской губ.» Віктора Василенка (1902), а після 1905 у кожному т. УНТК подавано показники Т. до друкованих там розвідок. Багато працювали над виписуванням літератури та збиранням нар. матеріялів термінологічні гуртки-комісії укр. студентських організацій при Київ. Політехн. Інституті і Моск. С.-Г. Інституті та Товариства ім. Квітки-Основ'яненка в Харкові. У 1913 в Києві відбулася нелеґальна нарада представників гуртків, і Укр. Наук. Товариство в Києві стало орг. осередком: всі матеріяли — кілька тис. карток з записами с.-г., природничої, техн. Т. — гуртки передали УНТК.

1917 — 32. Війна 1914 перервала цю роботу, але вже в ч. від 7. 1. 1917 моск. «Променя» О. Яната передбачав недалеке виникнення рідної школи і вказував на потребу вибирати Т. «з гущі нар. мови», далі — зібрати літ. матеріяли, а тоді науковець зможе доповнювати цю нар. наук. мову «власними штучними термінами». М. Грушевський виступив (березень 1917) проти крайнього етнографізму й закликав до використання вже приготованого в роботі над шкільною і популярною літературою. За це й узялося київ. Товариство шкільної освіти у згоді з УНТК, що мало матеріяли з гал. підручників, і ще в 1917 вийшли брошурки-проєкти Т. з географії, граматики, аритметики, геометрії та альґебри, тоді як? різні установи та товариства в кількох ін. м. видали не менше 12 словників Т. Найголовніші з них: І. Л. Жигадло, «Короткий моск.-укр. словник судівництва та діловодства» (1917; вид. 2 доповнене 1918; вид. З — 1919), Л. Падалка, «Рос.-укр. діловодний словник» (1917; вид 2 — 1918), В. Леонтович, О. Єфимов, «Моск.-укр. правничий словничок» (1917, вид. 2 — 1919); ін. словнички подавали Т. з математики, фізики, хімії, медицини, природознавства, зоології, географії, метеорології, але більшість з них були невдалі, аматорські спроби.

Восени 1917 Ген. Секретаріят освіти доручив Олені Курило, що тоді працювала в Термінологічній Комісії УНТК, впорядкувати, матеріяли до шкільної Т.; вона почала з фіз. і мед. Т., що вийшла у 1918 як «Словник укр. фіз. Т.» (у співавторстві з Г. Холодним) та накладом «Укр. Мед. Вістей» — «Рос.-укр. словничок мед. Т.». Тоді ж таки підготовану нею правничу Т. використано щойно у 1926 для великого «Рос.-укр. словника правничої мови» (ред. А. Кримський). У 1918 — 19 виходили ще ін. словники різної якости, разом не менше 20.

11. 8. 1918 при Природничій Секції УНТК оформлено Термінологічну Комісію, а в 1919 при Іст.-Філол. Відділі УАН організовано Правописно-Термінологічну Комісію. На кін. 1920 комісія при УНТК зібрала понад 200 000 карток матеріялів з друкованих джерел; але за перші 3 pp. після повного встановлення сов. влади (1920 — 22) вийшло лише 3 словники Т., головніший з них — М. Галин «Рос.-укр. мед. словник» (Київ. губ. відділ охорони нар. здоров'я, 1920); його «Мед. латинсько-укр. словник» з'явився 1926 вже у Празі (2 вид. 1969 у Детройті). УНТК і УАН об'єдналися 30. 5. 1921, і їхні термінологічні установи злилися в Інститут Укр. Наук. Мови, гол. якого був А. Кримський, пізніше — Г. Холодний. Інститут розгорнув "енерґійну працю, видавши за 1923 — 30 pp. 20 тт. словників у серії «Матеріяли», багато з них у співпраці з НТШ, а заг. кількість термінологічних словників разом з тими, що вийшли в ін. в-вах, досягла за цей період бл. 60. Найголовнішими з них були словники: хім. Т. Олени Курило (1923) і ботан. номенклятури О. Янати і Н. Осадци (1928); геол. Т. (1923) П. Тутковського; матем. Т. (192526) Ф. Калиновича; «Фразеологія ділової мови» (1926; вид. 2, виправлене, 1927) В. Підмогильного і Є. Плужника; техн. Т. (1927) М. і Л. Дарморосів; техн. Т. — комунальне господарство (1927) К. Туркала і В. Фаворського; природничої Т. X. Полонського (1928); зоол. номенклятури (3 частини, 1927 — 28) М. Шарлеманя й ін.; військ. Т. (1928) С. та О. Якубських; заг.техн. Т. (1928) І. Шелудька та Т. Садовського; техн. Т. — електротехніка (1928) І. Шелудька; ділової мови (1930) М. Дорошенка й ін.; будів. Т. (1930) С. Булди. Гол. настановою цих словників була розбудова нац. укр. Т. через термінологізацію нар. лексики і творення неологізмів на її основі. Цю настанову здійснювано з різним ступенем послідовности, залежно від упорядника того чи того словника. Спорадично термінологічні словники виходили на Зах. Україні (анатомічний Є. Лукасевича 1926, муз. З. Лиська 1933 та ін.).

На процесі Спілки Визволення України «викрито» в Інституті Укр. Наук. Мови «організований наприкін. 1926 активний осередок СВУ — ІНАРАК» (очевидно, фіктивний) «на чолі з дир. Інституту Г. Холодним». Холодний і ще 7 працівників Інституту стали жертвами процесу. Інститут ліквідовано «за контррев. діяльність», однак, частина складу Інституту перейшла до новоорганізованого в кін. 1930 Н.-Д. Інституту Мовознавства УАН з відділом (потім сектором) Т. та номенклятури, якому в 193133 вдалося видати ще 7 тт. словників у серії «Матеріали» і 4 «практичні словники», а всього словників з Т. вийшло тоді бл. 14. Важливіші: матем. Т. (частина 3, 1931) Ф. Калиновича і Г. Холодного; гірничої Т. (1931) П. Василенка та І. Шелудька; антропогеогр. Т. (1931) А. Носова; ботан. Т. (1932) В. Вовчанецького та Я. Лепченка; транспортової Т. (1932), фіз. Т. (1932) В. Фаворського; с.-г. Т. (1933) П. Сабалдиря.

З 1933. З приходом П. Постишева на Україну відбувся на весні 1933 погром також і в Інституті Мовознавства, серед гол. жертв якого були О. Курило, М. Трохименко, М. Драй-Хмара. Окремий сектор Т. та номенклятури зліквідовано. Щоб звільнити вже видані словники від пуристичних тенденцій та запровадити «спільні для обох (укр. і рос.) мов слова», «очищений» вже Інститут Мовознавства мав видавати до них додатки, т. зв. «термінологічні бюлетені», з тими тільки гаслами, що підлягали виправленню. Крім того, Інститутові доручено переглянути 21 словник, що були в процесі готування або друку ще перед погромом. Однак, за 1934 — 35 Інститут Мовознавства видав тільки 5 кореґувальних «бюлетенів»; ще два (біол. і заг.-техн.) були вже на поч. 1934 в друку, але не вийшли; після перегляду з усіх 21 готових рос.-укр. словників вийшов тільки «Словник мед. Т.» І. Кириченка (1936), доля ін. невідома. Поза Інститутом Мовознавства вийшло за 1934 — 35 у в-ві «Радянська Школа» для початкової і сер. школи 9 словничків, складених «відповідно до тексту підручників». Катастрофа 1936 — 37 перервала всю діяльність Інституту Мовознавства в галузі Т. на цілих два десятиліття, а в ін. в-вах вийшов лише «Словник мед. Т. латинськоукр.-рос.» (Держмедвидав 1948) М. Книповича.

Термінологічна праця відновилася, коли у квітні 1957 Президія АН УРСР створила Комісію для складання термінологічних словників. Було заплановано на першу чергу 18 рос.-укр. словників, з яких 16 видано у 1959 — 66 і 1970 (ботан., геол., хім., фіз., гірничий та ін.). Також вийшли три, очевидно, «з другої черги», серед них великий «Рос.-укр. техн. словник» М. Матійка й ін. (1961); кілька вийшло поза АН УРСР. Словники цього періоду складалися «з критичним використанням» термінологічних словників 1920 — 30-их pp., укр. пуризм у Т. засуджувався не менше, ніж у 1933, а кількість пропонованих запозичень з рос. мови зростала; напр., техн. словник (1961) уже не знає «відсоток», «прямовисний», а лише «процент», «вертикальний» і т. д. Як правило усі ці словники будовані на рос. мові, а добір укр. відповідників суворо обмежений. Тільки винятково подаються всі наявні терміни, а селекція виявляється в рекомендації одного з них («Мінералогічний словник» Є. Лазаренка і О. Вина, 1975); другою іновацією зрідка є включення, поряд рос., англ. термінів.

Від кін. 1960-их pp. праця над термінологічними словниками загальмована і вони з'являються тільки вряди-годи («Словник соц.-екон.» С. Воробйової й Т. Молоді д, 1976 — дещо поширене вид. словника 1966).

Критичний стан термінологічної справи в УРСР спричинився до спроб опрацювання Т. на еміґрації. Початки цієї праці виводяться від спроб студентських громад по першій світовій війні в Празі, Берліні й Данціґу. Більшого розміру праці були здійснені в Укр. Госп. Академії в Подєбрадах у Чехо-Словаччині, де утворено Наук.-термінологічну комісію при с.-г. інженерному відділі («Нім.-укр. лісотехн. словник», 1928; «Рос.-укр. с.-г. словник», 1927 та ін.) і пізніше в Словниковому відділі Укр. Наук. Інституту в Берліні («Нім.-укр. техн. словник» І. Жуковського — 3. Кузелі 1943, нім.-укр. мед. П. Оестерле — Р. Смика 1944) та ін.

По другій світовій війні термінологічні праці зреалізовано у США. НТШ видало 2 випуски «Бюлетеню Термінологічної Комісії» (1958 — 62; автор А. Вовк). Осередками термінологічних зацікавлень стали укр. проф. товариства, зокрема ветеринарів, лікарів та інженерів. Їх конференція утворила Укр. термінологічний центр (1965, Нью-Йорк), що зібрав чималі матеріяли, видав кілька коротких словничків як матеріял до дискусії (англо-укр.: летунський М. Пежанського, мед. М. Данилюка та ін.) і підготував до вид. кілька більших словників (вибраних термінів і назв А. Вовка). Укр. Вільна АН у США видала працю Н. Осадчої-Янати «Укр. нар. назви рослин» (Нью-Йорк 1973).

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Термінологія у галузях

Будівельна | Всесвітня історія | Економічна | Законодавча | Інформатика (поняття) | Комп'ютерна термінологія | Медична | Метеорологія та гідрологія | Морська | Моделювання систем | Нерухомість | Політична | Природнича |

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства
• Вісник Інституту Укр. Наук. Мови. 1, 2. К. 1928 — 30 (зокрема іст. та оглядові ст. Холодного Г.. Калиновича Ф.; Трохименко М. Доповідь в ж. На мовознавчому фронті. 1. К. 1931; Мовознавство, чч. 1 — 1, 9. К. 1934 — 36; т. 4 — 5. К. 1947; Вісник AH УРСР, ч. 4. К. 1957; ч. 7, 1959; Лексикографічний бюлетень, чч. 1 — 9. К. 1951 — 62; Григорович О. Список словників Укр. АН у Києві 1918 — 33. Торонто 1957; Lewanski R. C. A Bibliography o£ Slavic Dictionaries. Т. 2, 4. Больонья 1972 — 73; Дослідження з лексикології та лексикографії, АН УРСР. К. 1965; Гольденберг Л. і Королевич Н. Укр. мова. Бібліографічний покажчик (1918 — 61). К. 1963 (розділ Термінологічні словники і ін.); Пежанський М. Список термінологічних словників та споріднених видань, опублікованих в УССР в 1950 — 60-их pp.; його ж. Вклад інженерів Зах. України в укр. термінологію та огляд сучасного її стану (обидва в зб. Укр. Інженер. Нью-Йорк 1969).