Сєраковський Зиґмунт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Сєраковський Зиґмунт (Zygmunt Sierakowski) (18 (30).05.1826 - 15 (27).06.1863) - діяч польського і російського визвольного руху, родом з Волині.

Народився у с. Лісовому (тепер Маневицького р-ну Волинської обл.) у родині збіднілого польського шляхтича, який загинув під час Польського повстання 1830-1831. У 1845 закінчив Житомирську гімназію. З 1845 навчався у Петербурзькому університеті, з якого 1848 виключений за участь у таємних студентських гуртках і висланий рядовим до арештантської роти Оренбурзького військового корпусу. На засланні познайомився і заприятелював з Т.Шевченком, а також польськими та російськими політичними поселенцями - Б.Залеським, Я.Станкевичем, Л.Турно, О.Ханиковим та ін.

Після амністії у 1856 повернувся до Петербурга. У 1859 закінчив Академію Генерального штабу, служив офіцером особливих доручень у Генштабі. Підтримував тісні зв'язки з російськими радикальними демократами (М.Чернишевським, М.Добролюбовим, співпрацював у часописі "Современник"), а також демократичною еміграцією, що готувала повстання в усіх польських землях. Був прихильником польсько-російсько-української співпраці в інтересах повалення самодержавства та утворення демократичної федерації цих народів. У 1857 в Петербурзі керував польським військовим гуртком, до якого належали офіцери російської армії, що ставили собі за мету проведення демократичних реформ у Росії та підтримували ідею надання незалежності Польщі. Брав участь у підготовці Польського повстання 1863-1864 як однієї з ланок демократичної революції в Російській імперії. Налагодив зв'язки між польськими ("партія червоних") і російськими ("Земля і воля", "Комітет російських офіцерів у Польщі") таємними організаціями. У грудні 1862 Центральним національним комітетом був призначений керівником повстанських загонів Жемайтії (північно-західна частина Литви), а після початку повстання створив на Ковенщині (нині Каунас) велике повстанське з'єднання. Після кількох переможних сутичок з урядовими військами загін Сєраковського наприкінці квітня 1863 було розбито. Поранений, він потрапив у полон і за вироком польового суду повішений у Вільно (тепер Вільнюс, Литва).