Стилістика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі.
Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Стилістика - ділянка мовознавства й літературознавства (поетики), що вивчає функційно-стильові засоби мови й їх стосування з погляду норм, їх варіянтів (нормативна С.) і відхилень (літ. С.) в синхронному й діяхронному (іст. С.) перекрої. С. розвинулася у 19 — 20 ст.ст. з риторики, виниклої в античній Греції й Римі як мистецтва суд.-вічового красномовства. Теоретичні підстави гр.-рим. риторики, спершу в їх латинсько-поль. бароковій версії, були запроваджені у шкільне навчання по братських школах. У 17 ст. в Київ. Академії виникли компілятивні рукописні підручники латинською мовою (найдавніший збережений 1637; спершу з поль. практичними прикладами). З поетик 18 ст. виділяються: Т. Прокоповича (рукопис лекцій з 1705 — 06 «De arte rhetorica», видана друком 1786), М. Довгалевського (1736 — 37), Г. Сломинського (1744 — 45) і Ю. Кониського (1746 — 47), пізніші поетики спираються й на латинсько-нім. (Й. Ґ. Гайнеке) та рос. («Риторика» М. Ломоносова, 1748) зразки (рукопис «Риторика» монастиря в Нямці). Перебрані з риторики поняття (гол. з ділянки «прикрашування» мови: евфонії, ритміки, римування, фігур, тропів) залишаються основним стрижнем С. і досі. Їх елементи включала вже «Граматика» М. Смотрицького (1619). Такі елементи традиційної риторичної С., сполучені з правилами віршування і поетикою (напр., Аполлоса-Андрія Байбакова «Правила піитическіе», 1774), увійшли в сер.-шкільні навчальні програми 19 — 20 ст.ст. У такому дусі складені гал. підручники С. поч. 1920-их pp. В. Домбровського («Укр. стилістика і ритміка», «Укр. поетика»).

Настанова на нар. мову та новотвори в її дусі і, отже, боротьба проти ц.-слов., рос., поль. і нім. кальок у публіцистичному, діловому й наук. стилях, «гал.-наддніпрянська» мовна дискусія поч. 20 ст. і поширення сфер ужитку укр. мови з постанням укр. держави — все це призвело до студій С. укр. фолкльору й авторів 19 ст., що писали в дусі нар. мови, як і до дослідження немист. стилів, які від нар. мови віддалялися, — в першу чергу на Центр. Україні у 1920-их pp. (О. Куридо, О. Синявський, М. Гладкий, М. Сулима, С. Смеречинський, Б. Ткаченко Й ін.), рідше за її межами (І. Огієнко, В. Сімович, О. Панейко та ін. — тут із скеруванням проти гал. діалектизмів й провінціялізмів), скрізь із настановою на менше чи більше поміркований мовний пуризм. Разом з репресіями поч. 1930-их pp. і на цьому відтинку укр. культури прийшов в УРСР русифікаційний курс, який з деякими полегшами 1939 — 41 та 1960-их pp. триває й досі. Досліди мист. стилів обмежено мовою авторів, офіц. рекомендованих; припинилася боротьба за очищення стилів стандартної літ. мови від русизмів, а гол. атаку спрямовано проти укр. діалектизмів і т. зв. архаїзмів та за якнайбільше наближення мови до зрусифікованих норм, які бездискусійно накидають нормативісти з Ін-ту Мовознавства (І. Білодід, В. Русанівський та ін.). Про обговорення істотних проблем С. не було й мови на спеціяльних наук. конференціях (із С. укр. мови у Чернівцях, із «культури мови» в Києві 1963), ні в зб. ст. зі С., т. зв. «культури мови» (серія «Питання мовної культури» 1 — 4, продовжена як «Рідне Слово» 5 — 8, а. далі «Культура слова» 9 — 13, 1967 — 77). Почавши з 1950-их pp. помітне пожвавлення дослідів у ділянці статистичних метод досліду стилів (В. Перебийніс й ін.). Створені підручники укр. С. (В. Ващенко, А. Коваль, І. Чередниченко), том «Стилістика» в курсі «Сучасна укр. літ. мова» за ред. І. Білодіда мають перев. нормативний характер. Методологічно вони сильно залежать від концепцій В. Віноградова, але сприйнятих дуже спрощено.

У ділянці дослідів немист. стилів, зокрема й позалексично-синтаксичних їх елементів (т. зв. «мовлення») характеризовано стиль преси (М. Жовтобрюх, П. Дудик й ін.), діялогу й монологу (Д. Баранник, П. Дудик), наук. (Алла Коваль), фоностилістику (П. Тимошенко, В. Ващенко, О. Масюкевич, В. Перебийніс), використання граматичних паралельних форм (В. Ващенко), стилістичні функції словотвору (Д. Баранник), лексики й фразеології (М. Пилинський, В. Мельничайко, Н. Тарасенко, Б. Антоненко-Давидович) та синтакси (В. Ващенко, І. Чередниченко, В. Чернецький). Праці про стиль давніх авторів рідкі (О. Синявський, І. Свенціцький, А. Генсьорський, А. Ніженець, Л. Батюк, Є. Марковський, В. Крекотень, В. Сич, В. Микитась, В. Колосова, П. Яременко, — на еміґрації: Д. Чижевський, славісти-чужинці Б. Ґрешель та ін.).

Щодо стилістики поодиноких письм. і творів, з пізніших письм. досліджувано в різні періоди стилі: І. Котляревського (М. Семенів, Н. Янко-Триницька, Ю. Шевельов, П. Плющ, К. Баценко, П. Дудик, М. Северін), Є. Гребінки (А. Деркач), Г. Квітки-Основ'яненка (З. Веселовська, О. Гончар, О. Скорик), М. Вовчка (П. Доценко, І. Проценко, Н. Титаренко й ін.). Т. Шевченка (Т. Сікіринський, М. Сулима. О. Синявський, Л. Стеценко, П. Плющ, В. Цебенко, К. Дорошенко, Л. Булаховський, В. Ільїн, В. Ващенко, Т. Зайцева, О. Деркач, П. Петрова, В. Моренець, І. Білодід, М. Гнатюк, Л. Добржанська, Ю. Івакін й ін.), А. Свидницького (М. Хращевський), І. Тобілевича (П. Горецький, П. Плющ, Г. Удовиченко, Д. Баранник), П. Мирного (І. Грицютенко), І. Нечуя-Левицького (Г. Іжакевич, Ф. Жилко), П. Грабовського (Н. Яценко), І. Франка (О. Фінкель, А. Бурячок, З. Франко, Ф. Жилко, В. Закревська, Алла Коваль, М. Онишкевич, І. Ощипко, І. Петличний, Л. Полюга), Л. Глібова (В. Мариниченко), Лесі Українки (М. Сулима, Г. Аврахов, І. Білодід, П. Тимошенко, М. Бойко, Н. Давиденко, І. Олійник, С. Шаховський й ін.), О. Кобилянської (В. Лимаренко, М. Станівський та ін), М. Коцюбинського (Л. Іванов, К. Дорошенко, І. Білодід, Н. Калиниченко, М. Костенко, Д. Кроть, Л. Паламарчук, О. Пивоваров, П. Рева, М. Богдан, С. Єрмакова й ін.), А. Тесленка (М. Сулима, С. Криворучко, А. Сизько), М. Черемшини (І. Петличний), Л. Мартовича (А. Григорук), П. Тичини (Ю. Шевельов, М. Леонова, Е. Павленко, В. Масальський, В. Шадура), М. Рильського (Г. Майфет, І. Білодід, В. Борщевський, О. Давидова, Г. Колесник, С. Крижанівський), В. Сосюри (Ю. Бурляй), П. Панча (А. Коваль), І. Микитенка (О. Ізюмов, М. Сиротюк), О. Вишні (М. Осипів), А. Головка (В. Лимаренко, В. Фургайло, Н. Гретченко), Ю. Яновського (Я. Гордон, І. Білодід), М. Бажана (В. Карпова), О. Корнійчука (Н. Каганович, Д. Баранник, К. Кисельов, Г. Удовиченко), І. Кочерги (М. Калиниченко), О. Довженка (І. Білодід), Л. Первомаиського (С. Василевський, А. Супрун), А. Малишка (І. Білодід, А. Батурський), О. Гончара (І. Білодід, І. Семенчук), М. Стельмаха (М. Бойко, Н. Москаленко, П. Тимошенко й ін.).

[ред.] Література

Енциклопедія українознавства
Курило О. Паралельні форми в укр. мові, їх значення для стилю. К. 1923;
Курило О. Уваги до сучасної укр. літ. мови. К. 1925;
Огієнко І. Укр. стилістичний словник. Жовква 1924;
Гладкий М. Наша газетна мова. X. 1928;
його ж. Мова сучасного укр. письменства. Х.-К. 1930;
Ткаченко Б. Нарис укр. стилістики, випуск 1-5 лекцій з основ мовознавства. X. 1930;
Синявський О. (ред.). Культура укр. слова. Х.-К. 1931;
Матвієнко О. Стилістичні паралелі. Проти пуризму. X. 1932;
Смеречинський С. Нариси з укр. синтакси у зв'язку з фразеологією та стилістикою. X. 1932;
зб. За якість художньої мови. X. 1934;
Каганович Н. Стилістичні особливості пролет. публіцистики. К.X. 1934;
Плющ П. Зб. вправ з стилістики. К. 1938;
Білодід І. Питання розвитку радянської художньої прози (перев. післявоєнного періоду 1945-50 pp.). К. 1955;
Скрипник Л. Особливості, мови і стилю укр. радянської художньо-іст. прози. К. 1958;
Ващенко В. Стилістичні явища в укр. мові. X. 1958;
зб. Дослідження з укр. мови. К. 1958;
Коваль Алла. Практична стилістика сучасної укр. мови. К. 1960;
Баранник Д., Гай Г. Драматичний діялог. Питання мовної композизиції. К. 1961;
Чередниченко І. нариси з заг. стилістики сучасної укр. мови. К. 1962;
Дудик П., Туркін В. Культура мови лектора. К. 1963;
Жовтобрюх М. Мова укр. преси. К. 1963;
зб. Про культуру мови. К. 1964;
Ощипко І. Практична стилістика сучасної укр. літ. мови. Синтаксис. Л. 1965;
Колесник Г. Слово мудре, крилате, пристрасне. К. 1965;
Коваль А. Культура укр. мови. К. 1966;
Бутрин М. Мова і стиль укр. письм. Бібліографічний покажчик літератури за 1953-64 pp. Л. 1966;
зб. Статистичні та структурні лінґвістичні моделі. К. 1966;
зб. Статистичні параметри стилів. К. 1967;
зб. Українське усне літ. мовлення. К. 1967;
Іванченко Р. Рукопис у редактора. X. 1967;
зб. Методи структурного дослідження мови. К. 1968;
Баранник Д. Усний монолог. Дніпропетровське 1969;
зб. Усне побутове літ. мовлення. К. 1970;
Коваль А. Наук. стиль сучасної укр. літ. мови. Структура наук. тексту. К. 1970;
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. К. 1970;
Жовтобрюх М. Мова укр. періодичної преси. К. 1970;
зб. Теоретичні проблеми лінґвістичної стилістики. К. 1972;
Горбач О. Рукописна ц.-слов. Риторика з другої пол. 18 в. монастирської бібліотеки в Нямц у Румунії. Рим 1972;
Сучасна укр. літ. мова, т. V, Стилістика за ред. І. Вілодіда. К. 1973;
зб. Структура мови і статистика мовлення. К. 1974;
Коваль А. Культура ділового мовлення. Писемне та усне ділове спілкування. К. 1974;
Нитченко Д. Елементи теорії літератури і стилістики. Мелборн 1975;
зб. Питання теорії мови в зарубіжному мовознавстві. К. 1976;
Пилинський М. Мовна норма і стиль. К. 1976.