Спалимість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ця стаття або абзац не містить джерел (літератури веб-посилань тощо) Допоможіть Вікіпедії поповнити їх.

Спали́мість — це здатність речовини або матеріалу до горіння.

Займання — це початок горіння під дією джерела запалювання.

За спалимістю речовини і матеріали поділяються на три групи:

Спалимі — речовини і матеріали здатні самозайматися, або займатися від джерел запалювання і самостійно горіти або тліти після його віддалення. До них відносяться всі органічні речовини.
Неспалимі — речовини і матеріали, які не здатні до горіння у повітрі, від джерел запалювання не займаються, не тліють і не обвуглюються. Це неорганічні матеріали, метали та ін.
Важкоспалимі — речовини і матеріали, які горять від джерела запалювання, але не здатні горіти після його видалення. Це матеріали, які містять спалимі та неспалимі складові.

[ред.] Спалимість рідин

Спалимі рідини більш пожежонебезпечні, ніж тверді матеріали і речовини, тому що вони легко займаються, інтенсивніше горять та утворюють з повітрям вибухо- та пожежонебезпечні суміші і характеризуються

температурою спалаху,
нижньою і верхньою межею поширення полум’я.

[ред.] Класифікація рідин за спалимістю

За температурою спалаху розрізняють рідини:

Легкозаймисті (ЛЗР) — це рідини з температурою спалаху до 61°С (в закритому тиглі) або до 66°С (у відкритому тиглі).
Спалимі рідини (СР) — це рідини з температурою спалаху понад 61°С (в закритому тиглі) або понад 66°С (у відкритому тиглі).