Сокіл (товариство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення

«Сокіл», тіловиховне (руханкового профіля) товариство, яке відограло значну ролю у нац. відродженні слов. народів, зокрема чехів. Перший «Сокіл» постав 1862 у Празі (засновник Мирослав Тирш), з метою поширення не тільки фізкультури (на зразок нім. «турнферайнів»), але й пробудження нац. свідомости чес, народу у 1930 -их pp. чес. «Сокіл» нараховував 600 000 чл.). За прикладом чехів ін. слов. народи перебрали сокільську ідею, засновуючи свої нац. сокільські організації; 1907 вони об'єдналися у Всеслов. сокільський союз, який відбував масові сокільські здвиги з участю «Сокіл» слов. народів. По сов. окупації всі «Сокіл» ліквідовано як реакційні буржуазно-нац. товариства; те саме в сателітних державах і в Юґославії (деякі з них діють у діяспорі).

«Сокіл» у 1894 — 1914 рр. Укр. «Сокіл» постав 11.02.1894 у Львові (Поль. Товариство Руханкове «Сокіл» у Львові — 1867; до нього належали і дехто з українців). Статут «Сокіл» взорувався на чес. статуті «Сокіл», територією діяльности були Галичина й Буковина. Перший гол. Василь Нагірний (до 1900), справник — Володимир Лаврівський (обидва піонери сокільськоґо руху). Метою «Сокіл» було виховувати в укр. народі єдність, нар. силу і почуття чести шляхом плекання фізкультури, а разом з тим витривалість, рухливість, підприемність, розуміння праці в спільному гурті, дисципліну. За ініціативою А. Будзиновського «Сокіл», поряд руханки і змагань, присвятив увагу пожежній справі (до 1932), мандрівництву, а також фехтуванню, «наколесництву» — вельосипедному спортові, з 1912 — вправам у стрілянні. Великі заслуги для розбудови «Сокіл» поклав І. Боберський, з 1901 — керівник учительського гуртка «Сокіл», 1908 — 14 гол. «Сокіл». Тоді ж «Сокіл» поширив свою діяльність на всю Галичину; по містах виникли перев. руханкові «Сокіл» (перший засновано 1902 у Станиславові), по селах — руханково-пожежні філії (ін. назва «гнізда») п. п. «Січ» або «Сокіл» (вибір назви залишався за засновниками філій). Зростання ч. «Сокіл» і «Січей», об'єднаних у централі «Сокіл-Батько» (з 1909 назва централі у Львові), таке: 1902 — 6, 1903 — 70, 1905 — 243, 1907 — 373, 1910 — 601, 1914 — 974. Найгустішою було мережа у Львівському пов. і на Поділлі, рідка — на Покутті й Буковині (2 клітини), на яких насамперед була поширена організація «Січ»; кількість чл. бл. 33 000. Додатком до тіловиховної діяльности «Сокіл» було плекання співу, музики, аматорського театру тощо. З 1912 «С.-Б.» організував Стрілецькі сокільські курені (організатор С. Ґорук); тому і деколи назва — Руханково-стрілецьке товариство «Сокіл».

Так само, як друга тіловиховна оргція «Січ», «С.-Б.» влаштовував масові окружні (перший у Стрию 1906, в Тернополі 1910) і крайові (у Львові — 1911, 1914) здвиги. Здвиг 28. 6. 1914 (т. зв. Шевченківський) був масовою маніфестацією бл. 12000 чл. «Сокіл», Укр. Січ. Союзу Пласту та спортових дружин; він відбувся на площі «С.-Б.» — «Укр. городі». 1912 укр. «Сокіл» брав участь у Всеслов. сокільському здвизі у Празі (з нагоди 50-ліття чес. «Сокіл»).

Важливіші діячі «Сокіл» (крім уже згаданих) до 1914: К. Ґутковський, В. Шухевич, Ю. Вінцковський (гол. секції фотографічної і наколесників), Я. Вінцковський (псевд. Ярославенко, композитор сокільського гімну «Соколи, соколи, ставайте в ряди» та сокільських пісень), М. Волошин, Й. Доманик, Л. Лепкий, Р. Дигдалевич, Ціпановський та ін.

На Наддніпрянщині було кільканадцять клітин рос. «Сокіл» (найбільша у Києві), до яких належали також деякі українці.

1915 — 39 pp. Працю «Сокіл» унеможливила війна, пізніше утруднювала поль. влада (до 1921 працювала лише централя «С.-Б.»), вона не дозволила поширення «Сокіл» на півн.-зах. землях і на Лемківщині, а нові закони про товариства 1933 загальмували розвиток «Сокіл», врешті 1938 відібрала йібито «для військ. цілей» площу «С.Б.» у Львові (найкраща укр. площа в Галичині). Це вплинуло на зменшення ч. «Сокіл»: 1923 — 37, 1927 — 493, 1929 — 486, 1934 — 370, 1936 — 233 (з 23 000 чл.), 1939 до 300 з бл. 35 000 чл. (числа приблизні). З 1933 «Сокіл» перетворився на триступневу організацію: «С.-Б.», пов. осередки і місц. гнізда. Тоді, крім руханки, більше уваги звертали на спорт. діяльність (відбиванка, кошівка, легкоатлетика, бокс та ін.), якою керувала спорт. секція (гол. О. Навроцький), що при ній гуртувалися і спорт. клюби Галичини, які створили 1925 Укр. Спорт. Союз. По його ліквідації (1937) польською владою «С.-Б.» знову став спорт. централею. 1923 він влаштував «Запор. ігрища», 1934 скликав III Крайовий здвиг. І далі він влаштував сокільські різні окружні здвиги і виступи, провадив інструкторські курси (перев. під проводом чл., які відбули вишкіл у чес. «Сокіл» чи спорт. клюбах).

Діячі «Сокіл» у 1920 — 30-их pp. (крім довоєнних): М. Заячківський (гол. 1922 — 33), М. Хронов'ят (гол. 1933 — 39), С. Гайдучок, М. Тріль, І. Мриц (гол. лещетарської секції), М. Галібей, Я. і Е. Благітки, Т. Білостоцький, Е. Жарський, А. Палій та ін.

Вид. діяльність «Сокіл»: ж. «Вісти з Запорожа» (1910 — 14; ред. І. Боберський), «Сокільські Вісти» (1928 — 39); сокільські календарі (перші видані В. Лаврівоьким з 1894) та ряд книжечок (з 1935 вони виходили в «Сокільській Бібліотеці» (з ділянки спорту, руханки і посібники для праці в «Сокіл» — В. Лаврівського, А. Будзиновського, І. Боберського, С. Гайдучка, М. Тріля, О. Верхоли, Е. Жарського, Я. Благітки, Т. і П. Франків, Д. Навроцької, Д. Сіяк, К. Суховерської, І. Мрица та ін.

« С . » на еміґрації розвинув діяльність гол. в Чехо-Словаччині. Починаючи з 1922, постав ряд сокільських організацій у Подєбрадах, Празі, Пршібрамі, Ржевніцах, Ліберці та ін. Вони творили Союз Укр. Сокільства за кордоном (об'єднував 5л. 500 чл.). Укр. «Сокіл» в Чехо-Словаччині брав участь у чес. сокільських здвигах (інколи і репрезентував крайовий «Сокіл»), підтримував зв'язки з «С.-Б.»- і І. Боберським, який жив у Канаді і (з 1932) в Юґославії. По нім. окупації Чехо-Словаччини укр. «Сокіл» перестав там існувати. У ін. країнах укр. поселення укр. «Сокіл» досяг деякого розвитку в Арґентіні (централя в Буенос-Айресі з кількома філіями); в Юґославії українці належали до югославського «Сокіл» (до 1940). Не мав успіху укр. «Сокіл» ні в Канаді, ні в США, хоч там діяли досить сильні чес. і поль. «Сокіл» (діяв однак «Сокіл» закарп. русинів).