Сеппуку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сеппуку (яп. 切腹 - сеппуку, "різати живіт") - ритуальне самогубство в Японії. Було поширене серед самурайської верстви. Більш відоме як харакірі. Окрім власне сеппуку існують інші ритуали самогубства. Серед них - оїбара (追腹 - вчинення самогубства у слід за сюзереном) та дзюнсі (殉死 - мученицька смерть).
[ред.] Історія
В давнину сеппуку не було поширено в Японії; часто зустрічалися інші способи самогубства — самоспалення й повішення. Як звичай, сеппуку виник у другій половині 12 століття, під час війни років Ґемпей (1180-1185) між родами Тайра й Мінамото. Cеппуку швидко поширилося серед військового стану і стало почесним для самурая способом покінчити рахунки з життям. Сеппуку полягало в тому, що самогубець прорізав живіт поперек, від лівого боку до правого або, у інший спосіб, прорізав його двічі: спочатку горизонтально від лівого боку до правого, а потім вертикально від діафрагми до пупка. Згодом, коли сеппуку поширилося й стало застосовуватися в якості привілейованої страти, для нього був вироблений особливий складний ритуал, один з важливих моментів якого полягав у тому, що помічник (介錯人 - кайсякунін) мимовільного самогубця, зазвичай його кращий друг, одним змахом меча відрубував йому в потрібен момент голову, так що сеппуку по суті зводилося до ритуального обезглавлення.
Між відрубанням голови під час сеппуку і звичайним обезглавленням була встановленна юридична різниця. Сеппуку у вигляді страти застосовувалося лише до верстви самураїв, але жодним чином не до простолюдинів.
Офіційне застосування сеппуку як покарання датується періодом Едо. Сеппуку як спосіб самогубства був широко поширений серед усього населення, ставши майже манією. Після реставрації Мейдзі (1868), з реорганізацією державного ладу на європейський лад, офіційне застосування сеппуку було заборонено. Завдяки цьому цей звичай майже зник. Однак випадки сеппуку нерідко зустрічалися й в 20 столітті. Вони викликали приховане схвалення нації, створюючи ореол слави й величі довкола тих осіб, які вчинили сеппуку.
[ред.] Сенс
У чому ж полягає сенс самогубства через сеппуку? Багато хто пов'язуює його з уявленнями про те, що душа людини перебуває в її животі. Через це виникла купа виразів японської мови, які описують різні стани почуття з використанням слово "живіт" ( 腹- хара ). Наприклад, харадацу (腹立つ — букв. "ходити з животом, що піднявся , — "гніватися"), хара кітанаї (腹汚い — букв. "брудний живіт", — "низькі прагнення"), хараґурої хіто (腹黒い人—букв. "людина з чорним животом", — "людина з чорною душею"), харанаї хіто (腹ない人— букв. "людина без живота", — "бездуховна людина"). Тому сеппуку вважається розкриттям живота з метою показати чистоту, незаплямованість його вмісту — серця, душі — інакше, свою внутрішню правоту. Тобто, сеппуку є останнім, крайнім виправданням себе перед Небом і людьми.
