Саровський Серафим
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Серафим Саровський (Прохір Мошнин, 19 липня 1758, Курськ - 2 січня 1833) — один з найбільш шанованих православних святих, чудотворець. Преподобний сам відбивав напади диявола, узявши на себе подвиг стовпництва, молився на камені із зведеними руками тисячу ночей.
Преподобний Серафим Саровський народився в Курську, в сім'ї купця. Трьохрічним хлопчиком впав з дзвіниці, але чудом залишився живий. Підлітком отримав зцілення від Курської ікони Божої Матері “Знамення”. В юності паломником прибув в Київ, поклонитися печерським святим.
У віці 18 років став послушником у Саровському монастирі. Шістнадцять років провів в пустині, з них три роки - в повному мовчанні. Випробував себе подвигом стовпництва: 1000 днів і ночей стояв на камені і невпинно молився.
Провівши 10 років в пустині, Преподобний, якому вже пішов сьомий десяток, почав приймати стражденних, розраджувати і зціляти їх. У деякі свята до нього приходило по декількох тисяч чоловік.
За свідченнями очевидців, преподобний мав дар слова “живого і щедрого”, прозорливість незвичайну: читав думки, як книгу. Був завжди радісним. Лице його випромінювало чудесне світло, а під кінець життя було настільки осяйно-сліпучим, що “неможливо було дивитися на нього”.
У 20-ті роки н.ст. Саровську пустинь закрили, а мощі вивезли невідомо куди. Тільки в 1991 році вони були виявлені у фондах музею, розміщеного в Казанському соборі Санкт-Петербурга.
Літом того ж року хресним ходом мощі преподобного повернули в Серафимо-Дівеєвський монастир.
