Русизм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Русизм — в українській мові невмотивоване запозичення з російської мови, що виникло внаслідок русифікації та повсякденних масових мовних контактів українського населення з носіями російської мови.
До русизмів відносять:
- окремі слова, наприклад:
- тормозити замість гальмувати, порівняйте рос. тормозить;
- самольот замість літак, порівняйте рос. самолёт;
- січас замість зараз, порівняйте рос. сейчас;,
- зросійщене значення співзвучного українського слова, наприклад:
- неділя в значенні тиждень, порівняйте рос. неделя;
- гостра біль замість гострий біль;
- по кордону замість уздовж кордону, порівняйте рос. по границе;
- зросійщена вимова українського слова, наприклад:
- налєво замість наліво, порівняйте рос. налево;
- пашли! замість пішли! (ходімо!), порівняйте рос. пошли!.
- зкальковані російські словотворчі моделі, наприклад:
- співпадати замість збігатися, порівняйте рос. совпадать;
- самий розумний замість найрозумніший, порівняйте рос. самый умный.
- зкальковані російські вирази, наприклад:
- шкода до сліз замість шкода, аж плач бере, порівняйте рос. жалко до слёз;
- кидатися в очі замість впадати в око, порівняйте рос. бросаться в глаза;
- залізна дорога замість залізниця, порівняйте рос. железная дорога.
Разом із тим, не всі елементи, що здаються русизмами, є такими, адже поза літературною українською мовою залишилися й давньоукраїнські слова, які були відкинуті тими, хто упорядковував літературну мову наприкінці XIX ст. Сюди відносяться такі слова, як наприклад, строїти (= будувати), город (= місто). Ці слова подаються як українські ще на початку XX ст. упорядником «Словаря української мови» Грінченком, але до складу сучасної літературної мови не входять.
Русизми суть особливо характерні для суржика, а також для російськомовних, які говорять українською, але погано її опанували. У написанні наукових, публіцистичних та літературних творів рекомендується уникати русизмів (це, звичайно ж, не стосується русизмів, вжитих свідомо — для характеристики особи або персонажу). Це ж стосується й літературного мовлення. Вживання русизмів знижує літературну вартість мови, зводячи її до рівня просторіччя.
