Рогата худоба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Рогата худоба (велика рогата худоба), група видів тварин бичачих, найважливіші свійські тварини, що постачають молоко, м'ясо, шкіру, органічні добрива, а також тяглову силу (перев. воли). На укр. землях Р. х. відома як свійські тварини з молодшого неоліту; за слов. доби і згодом була найважливішою свійською твариною. Від 15 в. відомий вивіз волів (на м'ясо і як робочу силу) до Зах. Європи, а згодом і до Московщини, у 18 в. Р. х. експортовано гол. з Лівобережжя й Поділля, пізніше перев. з Півд. України; У другій пол. 19 в. кормова база для Р. х. зазнала скорочення (через розорення степів при панівній системі трипілля; лише на Зах. Україні панувала сівозміна), а разом з цим поголів'я Р. х. не зростало паралельно до приросту населення; за 1897 — 1912 воно навіть зменшилося на Центр. і Сх. Землях на 8%. 1912 на всіх укр. землях було понад 10 млн Р. х. Забезпечення людности Р. х. було найслабше на Правобережжі й Лівобережжі, найкраще на Поліссі (багато природних лук і пасовищ) і в Галичині (багато сіяних трав). 35,7% сел. господарств не мали зовсім корів. Одночасно змінився склад Р. х.: зменшилася її м'ясна і тяглова частка (вола замінив кінь), зросла — молочних корів. Плекання Р. х., не зважаючи на працю земств, було занедбане; молочна продуктивність корів у сіль. р-нах становила 600-1000 кг на рік. Хоч товарність Р. х. зменшилася, проте з укр. губ. вивозилося тваринницьких , продуктів на понад 50 млн карб. річно (гол. до Польщі).

Поголів'я Р. х. збільшилося на Центр. і Сх. землях у перші pp. світової війни (з 6,5 млн у 1912 до 7,7 у 1916) завдяки збільшенню перелогів, впало під час революції і знову піднеслося у роки НЕП (8,6 млн у 1928) у зв'язку зі збільшенням ч. сел. господарств (кожне з них хотіло бути забезпечене Р. х.), сильно зменшилося у роки колективізації і голоду (1933 — 3,4 млн). Щоб піднести кількість Р. х., сов. влада присвятила багато уваги розбудові тваринництва у колгоспах і радгоспах; при всіх колгоспах створено тваринницькі ферми, організовано тваринницькі радгоспи, багато зроблено для расового покращення Р. х. Одначе ці заходи не дали значних успіхів, бо хоч кількість Р. х. в УРСР (у межах до 1939) піднеслася 1938 до 7,8 млн, переважна більшість її була в приватних руках: 69% Р. х. належало колгоспникам і приватним особам (1941 лише 50,5%), 7% радгоспам, 24% колгоспам. На Зах. Україні змін у кількості Р. х. не було.

1941 поголів'я Р. х. в УРСР становило 11 млн (на всіх укр. землях понад 13 млн). У наслідок сов.-нім. війни воно впало приблизно до пол. і щойно 1950 досягнуло стану 1941. Назагал піднесення тваринництва йшло з значно більшими труднощами, порівняно з ін. галузями сіль. господарства, і щораз більше відставало від зростаючих потреб все численнішого міськ. населення на тваринницькі продукти. Як раніше, незадовільна була ще кормова база, а також колгоспи були не зацікавлені матеріяльно у розвитку тваринництва. Ці огріхи намагалися усунути рішеннями пленумів ЦК КПСС (вересневого 1953, січневого 1955 й ін.), рядом ін. постанов партії й уряду, які визначали напрям розвитку тваринництва. Серед ін. створено солідну кормову базу збільшенням посівів кормових культур і кукурудзи, підвищено заготівельні та закупочні ціни на продукти тваринництва, поліпшено племінний склад тварин, виведено ряд нових порід Р. х. й поліпшено багато старих.

Зростання поголів'я Р. х. видно з таблиці. Воно зросло 1966 до 21,2 млн і відтоді залишилося без змін: 1972 — 22,3 млн (на всіх укр. землях приблизно 27 млн) або 21,8% поголів'я всього СРСР; ч. корів — 8,5 млн (41,5% всієї Р. х.).

Показником інтенсивности скотарства с число Р. х, на 100 га с.-г. угідь; в УРСР їх припадає 50,0 (проти 25,0 у 1941; у всьому СРСР на 1971 лише 18,2), у тому ч. корів — 20,7. Найбільшу густоту Р. х. виявляє Галичина, Волинь і Правобережний Лісостеп (55 — 67), сер. — Лівобережжя й Кубань, найнижчу — півд.зах. Степ (38); подробиці видно з карти.

Поголів'я Р. х. за категоріями господарств на різні pp. (у млн, у дужках у відсотках всієї Р. х.):

Поголів'я Р. х., виробництво яловичини, та молока (у тис. т) :

| Роки | Рогата худоба Вся | Корови | Яловичина і телятина | Молоко

1916 | 9132 | 4116 | 600,0 1)* | 4667 1)*

1928 | 9 928 | 4 938

1935 | 5113 | 2 514

1941 | 10996 | 5964 | 408,7 2) | 7114 2)*

1946 | 8275 | 4312 | | 4813

1950 | 11103 | 4796 | 552,3 | 6804

1955 | 11674 | 5727 | | 9670

1960 | 17040 | 7687 | 714,8 | 13995

1965 | 19777 | 8559 | 793,3 | 13629

1972 | 22955 | 8840 | 1 118,0 3)* | 18 947 3)*

1) — 1913, 2) — 1940, 3) — 1968, *) Чч. приблизні.

Господарства | 1941 | 1955 | 1960 | 1965 | 1972 | 1972 (у т. ч. корови)

Колгоспи | 3,4 (31,2) | 5,8 (49,5) | 10,8 (63,5) | 12,3 (62,2) | 14,0 (62,7) | 4,5 (51,0)

Радгоспи й ін. держ. господарства | 0,6 (5,4) | 0,6 (5,0) | 1,6 (9,4) | 2,9 (14,6) | 3,7 (16,0) | 1,2 (13,6)

Особисті підсобні господарства | 7,0 (63,4) | 5,3 (45,5) | 4,6 (27,1) | 4,6 (23,2) | 4,6 (20,6) | 3,1 (35,4)

Всі категорії господарств | 11,0 (100) | 11,7 (100) | 17,0 (100) | 19,8 (100) | 22,3 (100) | 8,8 (100)

Збільшення поголів'я Р. х. стосується лише колгоспно-держ. сектора; в особистих підсобних господарствах ч. Р. х. залишилося за останні 10 pp. без змін, а то й зменшилося. Гол. причиною цього є відсутність відповідної кормової бази для Р. х. колгоспників; тому тепер лише пол. колгоспних дворів має власні корови. Напрям колгоспного й держ. тваринництва — м'ясо-молочний, приватного — гол. молочний: на 100 штук всієї Р. х. на корів (1972) припадало у колгоспах — 32,0%, у радгоспах — 32,2%, у приватних господарствах — 69,4%

Значно більше, ніж ч. Р. х., зростає кількість м'яса і молока в наслідок інтенсифікації тваринництва. У 1950 в УРСР вироблено 552 333 т яловичини і телятини, 1971 вже 1118, що становило 21,4% продукції всього СРСР. У 1950 вироблено 6 804100 т молока, 1971 — 18 947 100 т (у тому ч. у колгоспах і держ. господарствах 67,4%, в особистих господарствах — 32,6%, що становило 20,8% молочної продукції всього СРСР. На 100 га с.-г. угідь вироблено в УРСР у 1971 442 центнерів молока (1940 — 162,5; в СРСР на 1971 — 152), а сер. надій молока від однієї корови становив 2 198 кг (1955 1 569 кг; в СРСР на 1971 — 2 105 кг). Виробництво молока на 100 га с.-г. угідь було найштенсивніше, як і густота корів, на Зах. Україні та в околицях великих м., поблизу "яких скотарство має молочарський характер. Продукція молока на 1 меш. на Україні 1971 становила 397 кг, м'яса 64 кг (в СРСР — 338 і 54 кг). Попри збільшення продукції м'яса, воно з трудом покриває попит населення міст.

За останні pp. вся велика Р. х. була породиста. Її відсоток зростав у колгоспах України так: 1951 — 62, 1955 — 96, 1966 — 100,0. На Україні поширені молочно-м'ясні і молочні породи: червона степ., симентальська (у колгоспах і радгоспах на ці породи припадає — 80% всієї Р. х.), червояо-ряба, лебединська, червона-поль. та ін.

Досл. роботу з Р. х. провадять Н.-Д. Ін-т Тваринництва степ, р-нів ім. М. Іванова («Асканія Нова»), Н.-Д. Ін-т Тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР (Харків), Н.-Д. Ін-т Землеробства і Тваринництва зах. р-нів УРСР (Львів), Укр. Н.-Д. Ін-т Експериментальної Ветеринарії (Харків), Укр. Н.-Д. Ін-т Фізіології і біохімії тварин (Львів), катедри с.-г. ін-тів, досл. станції.

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства
• Широкий І. Велика рогата худоба. X. 1930; Романенко И. Развитие продуктивного животноводства Укр. ССР. К. 1957; Сіль. господарство УРСР. Статистичний збірник. К. 1969; Сєльское хозяйство СССР. Статистический сборник. М. 1971.

Це незавершена стаття з економіки. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.