Рилеєв Кіндрат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Рилеєв Кіндрат (1795 — 1826), рос. поет і революціонер-декабрист, один із дуже нечисленних рос. прихильників ідеї нац. визволення України. Син дрібного поміщика, нар. в Петербурзькій губ., виховувався у кадетському корпусі. З 1814 був у рос. діючій армії в Зах. Європі. Перебування у Німеччині, Швейцарії, Франції запліднило його ідеями лібералізму, що переросли в рос. демократизм з планами знищення монархії й царської фамілії. На 1817 — 20 припадає перебування Р. на Слобідській Україні. У 1820 переселився до Петербурґу і служив спочатку в кримінальному суді, з 1823 в «Рос.-Амер. Торг. Компанії». У політ. житті активізувався з 1823, вступивши до Півн. Товариства декабристів, що готувало держ. переворот у Росії, і став одним з його керівників. Наслідком невдалого повстання декабристів (14. 12. 1825) був заарештований і 13. 7. 1826 згинув на шибениці.

Як поет, Р. був романтиком. У його «Думах» відчувається спочатку рос. націоналізм, який незабаром заміняється ідеєю боротьби проти моск. деспотизму («Марфа Посадниця»), возвеличенням укр. козацтва, що під проводом Хмельницького веде боротьбу проти поневолення (дума «Богдан Хмельницький»).

Інтерес до України у Р. диктувався мотивами естетичними й політ. Р. вивчав укр. фолкльор, був знайомий з представниками укр. школи в рос. літературі М. Маркевичем і О. Сомовим, з укр. етнографом кн. М. Церетелевим. Йото симпатії до України визначилися і його переконанням, що укр. народові залишилася чужою рабська психіка, породжувана рос. кріпацтвом («Про Острогозьке»). Всупереч заг.-прийнятій за його часів іст. схемі М. Карамзіна, у Р. знаходимо натяки на органічний зв'язок коз. Києва з Києвом старокнязівським (уривок «Київ» з фраґментів поеми «Наливайко») — наслідок впливів «Історії Русів». У тонах байронізму написана поема «Войнаровський», в якій Войнаровського, засланого на Сибір, показано в авреолі носія укр. нац. ідеалів, а натяками піднесено гетьмана І.Мазепу на п'єдесталь героїзму. Хоч поему й скалічила цензура скороченнями і коментарями, твір викликав ентузіязм серед українців (лист М. Маркевича від імени укр. суспільства до автора, відгук у харківському «Украинском Журнале»), а серед росіян — шовіністичне обурення. Саме на противагу Р. О. Пушкін написав поему «Полтава». Збереглися уривки поеми Р. «Мазепа», настроєво сильні, перейняті патосом боротьби проти рос. поневолення України.

Погляди Р. шанував Шевченко, що спричинилося до його ідеалізації декабристського руху, в істоті централістичного.

Р. багатократно перекладено на укр. мову (П. Грабовський, П. Мирний, О. Кониський, П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, М. Малишко, М. Терещенко, та ін.). Один з кращих перекладів «Войнарівського» належить О. Коваленкові (1916).