Рада Народних Комісарів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Голови РРСФР/СРСР
Голова	Роки
Ленін	1917—24
О. Риков	1924—30
В. Молотов	1930-41
Й. Сталін	1941—46

Ра́да Наро́дних Коміса́рів (раднарком, совнарком), найвищий виконавчо-розпорядчий орган сов. держ. влади в СРСР та УРСР до 1946. Був створений вперше як уряд РСФСР на чолі з В. Леніном на 2 Всерос. з'їзді совєтів у листопаді 1917. 1923 утворено РНК СРСР як союзний уряд, підзвітний Центр. Виконавчому Комітетові і його президії, у складі т. зв. злитих (союзних) та об'єднаних (існували одночасно і в РНК республік) наркоматів. Структура РНК СРСР постійно змінювалася з централізацією управління, гол. після 1934, коли ухвалено визначення заг.-союзних і союзно-респ. наркоматів. Гол. РНК були: Ленін (1917—24), О.Риков (1924—30), В. Молотов (1930-41), Й. Сталін (1941—46).

У 1946 змінено назву на Раду Мін. СРСР.

На Україні перший сов. уряд (на подобу уряду УНР) називався Нар. Секретаріатом, а другий створений 30. 11. 1918 п. н. «Тимчасовий Роб.-Сел. Уряд України». З цією назвою він діяв до січня 1919, коли його перейменовано на «Раду Нар. Комісарів України», за рос. зразком — РНК. Недовгий час у 1919-20 РНК УРСР була ліквідована, а її обов'язки виконував Всеукр. Рев. Комітет. Згідно з ст. 16 конституції УРСР 1919 раднарком УРСР міг розглядати всі справи законодавства й управління країною, але вирішувати тільки ті з них, що були передані йому ВУЦВК на основі заг. або спеціяльного уповноваження. Конституція УРСР 1919 не називала кількости нар. комісарів і не визначала їх функцій. Ряд галузів управління в УРСР керувався відповідними наркоматами РСФСР (військ. справи, зовн. торгівля, пошта і телеграф, транспорт тощо), що мали при наркоматі УРСР представників. Ці оправи передано у відання наркоматів РСФСР спеціяльними угодами 1919 — 21 поміж УРСР і РСФСР.

Після утворення СРСР, у 1923 компетенції центр. органів СРСР були дещо обмежені: раднарком СРСР отримував від ЦВК СРСР законодавчі повноваження тільки у важливіших справах СРСР. Раднарком УРСР складався з нар. комісарів, уповноважених нар. комісарів СРСР при уряді УРСР, уповноваженого ДПУ СРСР та ін. осіб, включених в його чл. на основі постанови ЦВК. Згідно з конституцією СРСР 1924, УРСР мала 11 нар. комісаріатів, у тому ч. 5 одноіменних з союзними нар. комісаріатами (т. зв. об'єднані наркомати): фінансів, праці, робітничо-сел. інспекції, продовольства (пізніше перейменований на внутр. торгівлі) і Вищої Ради Нар. Господарства та 6 самостійних (юстиції, внутр. справ, освіти, соц. забезпечення, зем. справ й охорони здоров'я). Крім того, до складу РНК УРСР входило 5 уповноважених, т. зв. злитих, себто заг.-союзних нар. комісаріатів СРСР з правом дорадчого або вирішального голосу за вирішенням ЦВК СОСР (закордонних справ, військ. і морських справ, зовн. торгівлі, шляхів сполучення, пошт і телеграфу).

Голови РНК УРСР
Голова	Роки
X. Раковський	1919 — 23
В. Чубар	1923 — 34
П. Любченко	1934 — 37
М. Бондаренко	1937
Д. Коротченко	1938 — 39
Л. Корнієць	1939 — 44
М. Хрущов	1944 — 46

Конституція 1936 в принципі зберегла цей поділ, увівши нові назви для наркоматів: а) заг.-союзні, що керували дорученою їм галуззю держ. адміністрації на всій території СРСР безпосередньо або через підлеглі їм органи; б) союзно-респ., що керували відповідною галуззю за списком підприємств чи установ через однойменні наркомати в респ.; в) респ., підпорядковані тільки РНК респ. Крім наркоматів, до РНК УРСР належали держ. комітети і центр. управління (Держплан, Гол. управління організованого набору робітників і переселення та ін.). По реформі управління господарством у 1932 — 34 кількість нар. комісаріятів СРСР збільшилася. Згідно з офіц. теорією РНК стала найвищим адміністративним органом, який під керівництвом партії у межах своїх компетенцій мав виконувати обов'язки уряду сов. держави з метою побудови соц. суспільства.

Гол. і чл. РНК УРСР формально призначав ВУЦВК, з 1937 Верховна Рада УРСР, яким РНК була підзвітна; на ділі ж вирішальний вплив мало моск. керівництво ВКП(б) та ЦК КПУ і під їх контролем РНК УРСР здійснювала доручені їй законодавчі й виконавчі обов'язки. Нормативні акти РНК за конституцією СРСР 1924 мали форму декретів і постанов, а за конституцією 1936 — постанов і розпоряджень.

Гол. РНК у 1919-46 були: X. Раковський (1919-23), В. Чубар (1923-34), П. Любченко (1934-37), М. Бондаренко (1937), Д. Коротченко (1938 — 39), Л. Корнієць (1939-44), М. Хрущов (1944-46). У 1946 РНК перейменовано на Раду Міністрів УРСР, а наркомати — на мін-ва.