Пряшівська греко-католицька єпархія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Пряшівська єпархія, єпархія на Зах. Закарпатті, тепер у сх. частині Чехо-Словаччини з осідком у Пряшеві. П. є. була створена 1816 р. цісарем Францом І, угор. королем, 1818 р. підтверджена папою Пієм VII: виділенням з Мукачівської єпархії 194 парохій з бл. 150 000 вірних, які від 1787 р. творили т. зв. Кошицький Рр.-Кат. Вікаріят (з осідком у Кошицях, з 1792 — у Пряшеві).

Пряшівськими єпархами були: єпископ Григорій Таркович (1818-1841), єпископ Йосиф Гаганець (1842-1875), єпископ Миколай Товт (1876-1882), єпископ Йоан Валій (1882-1911), єпископ Стефан Новак (1913-1918), єпископ Павло Ґойдич (1940-60), єпископ Йоан Гірка (1990-2002); Пряшівськими апостольськими адміністраторами були: єпископ Діонісій Ньяраді (1922-1926), єпископ Павло Ґойдич (1926-1940), єпископ Йоан Гірка (1969-1989); Пряшівськими вікарними архієреями були єпископ Мілан Хаутур (1992-1997), єпископ Василій Гопко (1946-1976). Єпископи Павло Ґойдич та Василій Гопко беатифіковані - проголошні Папою блаженними священномучениками (у 2001 та 2003 роках відповідно) З 11 грудня 2002 року єпархію очолює єпископ Йоан Баб'як

1880 р. відкрито епархіяльну семінарію, 1895 р. дяківсько-учительську семінарію, 1936 р. гр.-кат. гімназію у Пряшеві; єп. Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження (Редемптористів, Василіян та сестер Служебниць; сс. Василіянки діяли в єпархії від 1922 p.). У 1920-их pp. у наслідок рел. боротьби невелике ч. гр.-католиків перейшло на православіє (1930 р. — 6 парохій з 7 000 вірних).

Через воєнні події та зміни держ. кордонів 1939 р. у межах тодішньої Словацької Респ. опинилося бл. 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх Ватикан зформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єп. Знову після 1945 p., по відновленні Чехо-Словаччини, гр.-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єп. Т. ч. 1948 р. під юрисдикцією пряішвського єп. перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68400; Празька і Брненська парохії та 15 — 18 місійних станиць), разом 292 600 (дані за «Шематизмом Пряшівської єпархії» на 1948).

28. 4. 1950 на т. зв. Пряшівському синоді, під тиском ком. влади, Гр.-Кат. Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єп. ув'язнені, духовенство здебільша вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено правос. Тоді моск. патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 правос. єпархії: Празьку архиапзрхію, Брненсько-Оломоуцську, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (з іст. її кордонах); з 23. 11. 1951 вони творять т. зв. Автокефальну Правос. Церкву ЧССР, що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений моск. патріархом; нині — митр. Доротей Филип (з 1964), уродженець Закарпаття.

Під час чехо-словацької лібералізації 13. 6. 1968 уряд дозволив на відновлення Гр.-Кат. Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 правос. парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 свящ. Єп. Гонко, якому єп. Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво П. е., повернувся до Пряшева, однак група словацьких гр.-кат. свящ., що згуртувалася у т. зв. Дійовому Комітеті Гр.-Кат. Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І. Мурин), усунула єп. Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного з своїх чл. — о. І. Гірки, який перебрав управління П. е. 2. 4. 1969. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Гр.Кат. Церкви й обряду, висунувши гасло: «Всі греко-католики словаки». В наслідок цього багато гр.-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Правос. Церкви, де зберігають ц.-слов. мову й сх. обряд. Теперішня чехо-словацька влада відкладає призначення гр.-кат. єп., не дозволяє відкрити єпархіяльну семінарію і не повертає гр.-кат. епархілльних установ.

Література: Духнович А. История пряшевской Епархии, рос. переклад Кустодіева, перевидана у творах О. Духновича, т. 2. пряшів 1967; Пекар А. Нариси Історії церкви Закарпаття. Рим 1967; Hopko V. Greko-Katoličeskaja Cerkov 1846 — 1946. Пряшів 1946; Pekar A. Historic Background of the Eparchy of Prjashev. Пітсбурґ 1968; Kubinyi J. The History of Prjašiv Eparchy. Рим 1970; The Tragedy of Gr. Cath. Church in Czechoslovakia. Нью-Йорк 1971.