Манйоґана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Японська писемність

Ієрогліфи 漢字

Кана 仮名

Історичні

Манйоґана 万葉仮名
Хентайґана 変体仮名

Використання

Ромадзі ローマ字 Кірідзі

Фрагмент віршу з "Манйосю", який написаний манйоґаною.

Манйоґана (яп. 万葉仮名) — рання форма японської писемності, у якій японські слова записувалися схожими за звучанням китайськими ієрогліфами. З манйоґани виникли японські складові абетки-кани: хіраґана і катакана. Назва "манйоґана" походить від "Манйосю" — антології японської поезії періоду Нара (710—794) і буквально означає "кана Манйосю".

[ред.] Історія

Манйоґана виникла приблизно у 6-7 століттях. Найдавнішою з відомих пам'яток цієї писемності є знайдена у 1998 році у префектурі Токусіма дерев'яна дощечка (моккан) з початком японського віршу "Пісні про бухту Наніва", яка датується серединою 7 століття. Перед цим найдавнішим вважався напис на німбі бронзової статуї Будди-Цілителя (Якусі Ньорай) у "Золотій залі" храму Хорюдзі (початок 8 століття ). Найбільш великою пам'яткою писемності є збірник поезії "Манйосю".

До 10 століття манйоґана була витиснута хіраґаною і катаканою. У той же час японський учений Мінамото-но Сітаґау (911—983) винайшов фонетичні позначки і вписав їх у текст "Манйосю". У сучасній Японії манйоґана обмежено вживається у деяких топонімах (особливо на острові Кюсю). Також у побуті часто використовується атедзі (当て字): спосіб запису слів (особливо запозичених) ієрогліфами, які підібраються за звучанням. Наприклад, 倶楽部 (курабу, "клуб").

[ред.] Типи манйоґани

У той самий період існувало кілька правил використання ієрогліфів у манйоґані:

Сейон (正音, "правильне звучання") — майже збігається з канбуном: ієрогліфи використовуються з урахуванням китайської вимови й змісту;
Сейкун (正訓, "правильне тлумачення") — ієрогліфи використовуються з урахуванням китайського змісту, але читаються японською;
Сякуон (借音, "запозичене звучання") — ієрогліфи використовуються тільки з урахуванням китайського звучання, але без китайського змісту. Дане правило було найпоширенішим. Один знак міг передавати одну або більше мор.
- Один ієрогліф передає одну мору:
  - Використовується повне китайське прочитання: (い), 呂 (ろ), 波 (は);
  - Використовується часткове китайське прочитання: 安 (あ), 楽 (ら), 天 (て);
- 信 (しな), 覧 (らむ), 相 (さが).
Сяккун (借訓, "запозичене тлумачення") — ієрогліфи використовуються без урахування китайського змісту і вимови, а головну роль грає кунйомі.
- Один ієрогліф передає одну мору:
  - Використовується повне китайське прочитання: 女 (め), 毛 (け), 蚊 (か);
  - Японське прочитання використовується частково: 石 (し), 跡 (と), 市 (ち);
- Один ієрогліф передає дві мори: 蟻 (あり), 巻 (まく), 鴨 (かも)
  - Два ієрогліфа передають одну мору:嗚呼 (あ), 五十 (い), 可愛 (え)
Фудзаке-йомі (戯訓, "каламбурне прочитання") — рідкісне правило, коли зміст записанного розгадувався як ребус. Наприклад, в "Манйосю" (8 том, 1495 вірш) Отомо но Якамоті (718—785) зашифрував слово куку ("зозуля") ієрогліфами-цифрами 八十一 ("вісімдесят один"). Оскільки 81=9·9, а 9 читається як "ку", то данне сполучення читається як "куку"