Лужні метали

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Лу́жні мета́ли — елементи головної підгрупи першої групи Періодичної Системи. Назва пов'язана з тим, що при взаємодії лужних металів з водою утворюється їдкий луг. До лужних металів відносяться (у порядку збільшення атомного номера) літій (Lі), натрій (Na), калій (K), рубідій (Rb), цезій (Cs) і францій (Fr).

[ред.] Загальна характеристика

Характерною рисою будови атомів лужних металів є наявність одного електрона на зовнішньому електронному рівні. Завдяки цьому всі вони з легкістю віддають електрона, переходячи до закінченої електронної оболонки попереднього рівня, і є дуже сильними відновлювачами.

Хоча лужні метали надзвичайно поширені на Землі, у природі вони існують винятково у вигляді сполук через високу відновлюючу активність. Na, K відкриті Гемфрі Деві в 1807 р., що вперше начали широко застосовувати електроліз. Lі — Йоганн Арфведсон (Швеція, 1817), Rb — Р. Бунзен, Г. Кірхгофф (Німеччина, 1861), Cs — Р. Бунзен, Г. Кірхгофф (Німеччина, 1860), Fr — М. Пері (Франція, 1939).

[ред.] Фізичні властивості

Лужні метали — м'які (натрій ріжеться ножем, як вершкове масло, інші трохи жорсткіші) метали сріблисто-білого до сірого кольору з характерним блиском, що дуже швидко тьмяніють на повітрі. Легкоплавкі й рухливі. Агресивні, вибухонебезпечні (зберігаються в атмосфері інертного газу або під шаром гасу)