Лебедь Микола
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лебедь Микола (Нові Стрілиська, Бібрського повіту ? - 18 липня 1998) Псевдоніми: Максим Рубан, Марко, Євген Скиба.
Народився у с. Нові Стрілиська Бібрського повіту (тепер Львівська область). В 1930 закінчив гімназію у Львові. У 1930-32 Л. брав активну участь в організації молодіжних груп ОУН на західно-українських землях, керівник підпільних вишколів Юнацтва ОУН у Карпатах. У 1932-34 - зв'язковий між Крайовою Екзекутивою та Проводом ОУН за кордоном. У 1934 підготував замах на міністра внутрішніх справ Польщі Б. Перацького.
Після здійснення замаху намагався виїхати через Гданськ-Щецін до Німеччини, але за наказом Г. Гіммлера був заарештований і виданий Польщі. На Варшавському процесі 1935-36 був засуджений до смертної кари, яка згодом була замінена довічним тюремним ув'язненням 5.9.1939 Л. під час конвоювання до іншої в'язниці втік. У 1940 в ході внутрішнього конфлікту в ОУН підтримав політичну лінію С. Бандери, а з 1941 став його заступником. 30.6.1941 у Львові Українські Національні Збори проголосили Акт відновлення Української Самостійної Держави та створення Українського Державного Правління, до складу якого увійшов Л. Після арешту в липні-вересні 1941 більшості членів Правління Л. організовував український антифашистський рух Опору.
Організатор і керівник трьох конференцій ОУН в Україні (вересень 1941, квітень 1942, лютий 1943). У 1941-44 вів переговори з польською Армією Крайовою (АК) про спільну боротьбу проти гітлерівців. До 1943 Л. очолював ОУН на західноукраїнських землях та відіграв важливу роль у формуванні Української Повстанської Армії. В серпні 1943 став учасником III Надзвичайного Великого Збору ОУН, очолив Головну раду ОУН і Референтуру зовнішніх зв'язків при Проводі ОУН. У 1944 став співзасновником Української Головної Визвольної Ради та Генеральним Секретарем закордонних справ УГВР.
За дорученням керівництва УГВР виїхав на Захід для встановлення контактів з представниками західних союзників. До 1948 був членом Закордонних Частин ОУН. З грудня 1949 мешкав у США. В 1952-74 очолював науково-дослідницький центр “Пролог” у Нью-Йорку, в 1982-85 - заступник голови, з 1974 - член Ради директорів. В 1956-91 Л. - член управи Українського Товариства Закордонних Студій в Мюнхені та Торонтського Видавничого комітету “Літопис УПА” (1975). Автор спогадів “УПА” (1946, 1987). Помер 18.7.1998.
