Латиська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Латиська мова (Latviešu valoda) | |
|---|---|
| Поширена в: | Латвія |
| Регіон: | Східна Європа |
| Кількість носіїв: | ~ 3,2 млн |
| Класифікація: | Індо-Європейська Балтійська група |
| Офіційний статус | |
| Державна: | Латвія |
| Офіційна: | ЄС |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | lv |
| ISO 639-2 | lav |
| SIL | lav |
Лати́ська мо́ва (latviešu valoda) — одна з балтійських мов, державна мова Латвії та з 1 травня 2004 року - одна з офіційних мов Європейського Союзу.
Деякі факти вказують на те, що група балтійських мов існувала обособленно від інших індоєвропейських мов уже з X століття до н.е.. Проте, шлях розвитку балтійських мов із протоіндоєвропейського залишається невивченим.
Східно-балтійські мови відокремилися від західно-балтійських (або, видимо, від гіпотетичного прото-балтийского мови) між 400-ми й 600-ми роками. Диференціація між литовською й латиською мовами почалася в 800-х роках, проте вони ще довго залишалися діалектами однієї мови. Проміжні діалекти існували, як мінімум, до XІ-XV століть, а як видно, аж до XVІІ століття. Також на незалежний розвиток мов вплинуло зайняття Ливонським орденом басейну ріки Даугави у XІ та XIII століттях. (Територія Ливонського ордену майже збігається з територією сучасної Латвії).
Зміст |
[ред.] Абетка
Латиська абетка складається з 33 літер:
| A a | Ā ā | B b | C c | Č č | D d | E e | Ē ē |
| F f | G g | Ģ ģ | H h | I i | Ī ī | J j | K k |
| Ķ ķ | L l | Ļ ļ | M m | N n | Ņ ņ | O o | P p |
| R r | S s | Š š | T t | U u | Ū ū | V v | Z z |
| Ž ž |
[ред.] Граматика
У латиській мові немає середнього роду. Іменники чоловічого роду мають закінчення -s, -š, -is, -us, а жіночого — -a, -e, -s (рідко). У латиській мові є дві форми звертання: офіційна й неофіційна. Наприклад, ти (tu) при ввічливому зверненні перетворюється на ви (jūs). Наголос найчастіше падає на перший склад, хоча бувають виключення. Порядок слів у реченнях - вільний, тобто залежить від того, на яке слово падає змістовний наголос. Так, наприклад, речення «У склянці - вода» виглядає так: Ūdens ir glāzē, а «Вода у склянці» — так: Glāze ir ūdens. У латиській мові немає артиклів. Тобто «будинок» звучить як māja, а «Він вдома» — так: Viņš ir mājā (він є в домі).
[ред.] Приклад
«Заповіт» Т.Г. Шевченка латиською мовою: (переклад Валтса Давідса) Kad es miršu, rociet mani Stepē paugurainā Kur man Ukraina vismīlā Veras plašā ainā. Lai es redzu plašos laukus, Dnepru un tās kraujas, Lai es varu klausīties, kā Bangas krācēs graujas. Kad no Ukrainas tās aizraus Zilā jūras miglā Ienaidnieka asinis… tad, Cēlies gaitā žiglā, Traukšos atstāt kalnus, laukus, Pielūgt dievu īstu. Kamēr noticis tas nava, Dieva nepazīstu. Aprociet un sacelieties, Važas saraut ziniet, Ienaidnieka asins lāsēm Brīvi aprasiniet. Arī manim brālu saimē, Lielā, brīvā, jaunā, Veltiet kādu klusu vārdu, Nepieminiet launā. ----- (Джерело: Т.Г.Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989)
[ред.] Посилання
- Языковая энциклопедия(рос.)
