Евгемеризм
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ЕВГЕМЕРИ́ЗМ — учення філософа-утопіста Евгемера (гр. Euhemeros), що жив при дворі македонського династа Кассандра (кінець IV ст. до н. е.). Він написав твір «Святе письмо» («Hiera anagraphe»), який у латинському перекладі Еннія названо «Священною історією». Історико-релігійні погляди Евгемера збігаються з матеріалістичним світоглядом деяких істориків та філософів Греції класичної епохи. Евгемер розповідає, що під час своїх подорожей він бачив на острові Панхаї біля берегів Аравії старовинне святилище Зевса; у святилищі був золотий стовп з написами, які, нібито, накреслив сам Зевс. Із написів Евгемер довідався про родовід Зевса, одного з нащадків першого володаря землі Урана. П’ять разів об’їхав Зевс усю землюй помер на Кріті, де мешканці показували його гробницю. Про інші божества Евгемер теж говорить як про людей, що після смерті були піднесені до рівня богів за свої подвиги й заслуги. Відбита в грецьких міфах послідовна зміна правлінь Урана, Кроноса й Зевса була для Евгемера тільки фантастичним відтворенням спогадів народу про зміни земних добродійників людства. Таке раціоналістичне тлумачення міфологічних образів, а разом з ними й початків політеїстичної релігії дістало назву евгемеризм. Приклади евгемеризмів. зустрічаємо в грецькій літературі задовго до Евгемера, що лише підсумував поодинокі спроби зведення богів та героїв до рівня смертних. Згідно з таким тлумаченням, Атлант, який на плечах тримав небо, обертається на мудрого астронома; бог вітрів Еол — на досвідченого мореплавця, одноокий Поліфем — на хитруна, про розум якого символічно свідчить єдине око посеред чола і т. д. Міфи й оповіді про богів та героїв набирають вигляду ймовірних повістей про звичайних смертних. Виклад засад еевгемеризму знаходимо також в «Історичній бібліотеці» письменника I ст. до н. е. Діодора Сицилійського. Евгемер знайшов активну підтримку в християнських апологетів Лактанція, Авґустина й інших, для яких він викривав бездоказовість язичницького багатобожжя.
