Дорійці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Дорі́йці (доряне, грец. Dоriéis), одне з головних племен, на які поділялись стародавні греки. За переданням, жили початково в європейскій Греції, біля Олімпу і Осси, в фессалійскій місцевості Гестіейе і в Доріді у Ети. Близько 1100 до н. е., під керівництвом Гераклідів, завоювали Пелопонес (переселення дорійців), завдавши при цьому нищівних ударів ослабленим центрам Ахейскої Греції — Мікенам, Тиринфу, Пілосу. Арголіда, Лаконіка, Мессенія стали повністю дорійскими. Вони зайняли також частину південного берегу Малої Азії з прилеглими островами (азійська Доріда) та деякі острови Егейського моря, наприклад Мелос і Феру. На Криті дорійці з ранніх пір складади основну частину населення.
Основні держави дорійців: Спарта, поліси Кріта, Аргос. На західному березі Еллади, в Сицилії та південній Італії вони заснували колонії, які досягли невдовзі високого розквіту. Мегара колонізувала Босфор, Понт Евксінський і Сицилію. Із Фери вийшли дорійські поселення в Кіренаіці. Найбільш гостро проявився характер дорійского племені в Спарті.
Відрізняючись мужнім і рівним характером, їх діалект, за античними оцінками, поступався у «гнучкості та м'якості» іонічному. Їх племенні особливості виявилися переважно у мові, музиці (див. дорійський лад), поезії та архітектурі.
Джерело: ru:Дорийцы
[ред.] Література
- О. Müller, «Die Dorier» (Breslau, 1844).
- Шмидт Р. В., Античное предание о дорийском переселении, «Вестник древней истории», 1938, № 2 [3].
- Казаманова Л. Н., Очерк социально-экономической истории Крита в V—IV вв. до н. э., М., 1964.
- Колобова К. М., Из истории раннегреческого общества (о. Родос IX—VII вв. до н. э.), Л., 1951.
