Долина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення

Долина Історія Долини сягає сивої давнини, адже місто виникло X ст. і належить до найстаріших міст Прикарпаття. Заселення тутешніх земель швидше за все зумовлено тим, що тут виявлені поклади солі, а ліси багаті на деревину, гриби та ягоди. Перші згадки про Долину пов'язані з правлінням польського короля Владислава Ягелли. Оскільки в давнину руські князівства були поділені на повіти і Долина належала до Жидачівського. Земельні акти засвідчують те, що в 1443 році після смерті Ягелли володарем Долини став Михайло Кастелян. У 1525 році на клопотання городян Долині було надане Магдебурзьке право і право на «роблення солі», а трохи пізніше — на палення горілки. Прибутки від цього йшли на ремонт міських валів.Місто мало офіційну назву — «Вільне Королівське місто Долина». Поруч з Долиною виникали і розвивалися інші населені пункти, де також було виявлено соляні джерела. Так з'явилися Тростянець, Солуків, Слобода-Долинська, Раків та ін. Місцеве населення взялося видобувати ропу, та перша Долинська солеварня — прообраз сьогоднішнього солекомбінату — з'явилася лише в 1900 році.

Але не тільки солевиварюванням славилася Долинщина. В таких селах, як Витвиця, Гузіїв, Гериня наприкінці XVIII ст. діяли власні папірні. В Велдіжі (Шевченковому), Максимівці, Мізуні видобували залізну руду, займалися ливарною справою. Поряд з цими ремеслами розвивалися торгівля, землеробство, скотарство.

Часто-густо мирну працю мешканців Долини та її околиць порушували набіги монголо-татарських завойовників, війни. У XVI ст. повітове містечко захопили польські магнати і воно переходило від одного орендаря до іншого. Небувале спустошення пережило місто у 1594 році, коли опинилося у важкому ярмі татарських ненаситників. Але долиняни не мирилися із поневоленням. Досить, наприклад, було спалахнути визвольній війні українського народу проти польських загарбників під проводом Богдана Хмельницького, як багато з них пішло в загін Семена Височана. Коли ж вибухнуло визвольне повстання 1740-61 рр., то зброю в руки взяло майже все населення.

Але сил, щоб здобути волю, а відтак утримати владу, було замало. При першому поділі Польщі 1772 року землі Долинщини потрапляють до рук Австро-Угорщини, яка зберегла своє панування в краї до 1918 року.

Коли в Україні з'явилась можливість здобути державну незалежність, багато жителів міста і повіту стали на захист Західно-Української Народної Республіки, гарячою лавиною влилися в ряди Української Галицької Армії. Після того, як УНР (Українська Народна Республіка) перестала існувати, у Долину, а це був 1919 рік, знову повернулася польська влада, яка придушувала найменші прояви волі та незалежності. Весною, а саме 26 травня того ж року в урочищі Букова, що на окраїні міста, вони розстріляли січових стрільців - Миколу Фрищина, Осипа Фрищина, Осипа Бойдуника, Володимира Мазуркевича.

У тридцяті роки на теренах Долинщини виникають підпільні осередки ОУН. Тут буває, оскільки його родина жила в с. Тростянець, провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера. Адвокатом на Варшававському процесі у Степана Бандери був долинянин Володимир Горбовий, який добився відміни смертної кари. На горі Яворина в Долинщині була розміщена старшинська школа "Олені"під керівництвом майора Федора Польового (псевдо „Поль”), які полягли в 1944 р. у відчайдушному бою зі спецчастиною НКВС, а також крайового провідника ОУН Ярослава Мельника (псевдо „Роберт”), що героїчно загинув у 27-річному віці з дружиною Антоніною, грудним синочком Романом та бойовими побратимами у бункері, який знаходився неподалік від школи.

Долиняни мужньо боролися супроти німецько-фашистських загарбників (1941-45 рр.), протидіяли новому приходу більшовицької влади. Уже в 60-ті роки на Долинщині, зокрема в селах Кальні, Лужках, Слодобі Болехівській, Солукові, зародилася нова політична організація - Український Національний Фронт. Його провідниками були Дмитро Квецко, Михайло Дяк, Ярослав Лесів, Зіновій Красівський, Микола Крайник. В 1989 році в Долині, вперше в Україні було повалено пам"ятник Леніну. Організаторами були Петро Січко та Степан Полюляк.

Хоч і славилася Долина своєю сіллю, та найбільше про неї довідалися тоді, коли тут в 1950 році розпочалося промислове виробництво нафти. Нафтовою називають її і тепер, як минає 50 років цій події, а в місті розвиваються інші галузі народного господарства.

[ред.] Ресурси Інтернет

• Сайт міста Долина

Цю статтю необхідно відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!

Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це!