Граблі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Граблі – сільськогосподарське знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба тощо. Також граблі використовуються для загрібання грядок у полі.
Українці знали два види грабель: дерев’яні та залізні. Обидва могли бути ручними та кінними.
Ручні дерев’яні граблі складалися з валка довжиною до 90 см, у який знизу під прямим кутом (чи трохи навскіс) забивали зубки (переважно 9-10, на Півдні України 20-30) 10-12 см завдовжки, а збоку – держак (граблисько). Останній робили з рівної ліщини з подвійною, а то й з потрійною розвилкою на кінці. Дерев’яні граблі через їх зручність і легкість продовжують використовувати і по сьогодні.
На початку XX ст. з’явились ручні залізні граблі, валок і гвіздкоподібні зубки яких виготовлялись фабрично. Ці граблі використовувались здебільшого для загрібання грядок.
На Півдні України поряд із ручними заможні селяни застосовували масивні дерев’яні кінні граблі з валком до 240 см та 40 зубками до 50 см кожен. Ними підгрібали звичайно колоски у полі після того, як снопи були вивезені. З кінця XIX ст. для виконання цієї роботи у великих господарствах стали використовувати фабричні кінні залізні граблі – так звані гребки (гребалки).
У сучасному промисловому сільському господарстві граблями називають причіпні комплексні пристрої різного типу, що призначені для виконання аналогічних функцій в умовах великих земельних угідь.
