Гермес
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ГЕРМЕ́С (гр. Ἑρμᾶς, Hermes) — вісник богів, покровитель дотепності, гімнастики, мандрівників, доріг, торгівлі, провідник душ померлих; син Зевса й Майї, народився на аркадській горі Кіллена. Відразу після народження покинув печеру матері й викрав із череди Аполлона 50 корів. З нутрощів жертовної худоби зробив струни до ліри, яку виготовив з панцира черепахи. Щоб уласкавити Аполлона за викрадення корів, віддав йому ліру. В свою чергу Аполлон дав Г. ліщинову паличку, яка мала чарівну властивість припиняти сварки й примиряти ворогів. Коли Г. кинув її між двох змій, що нападали одна на одну, вони враз перестали кусатися й приязно обвившись довкола палиці, прихилились головами. Так виник кадукей, з яким Г. ніколи не розлучався і який, переживши стародавні часи, набув вигляду патериці. Первісно Г. був староаркадським божеством, яке уособлювало могутні сили природи. Пізніше став богом пастухів та пасовищ і завдяки своїй спритності та хитромудрості здобув високе становище в сонмі олімпійських богів. Гомер робить його оповісником богів, гінцем і виконавцем волі Зевса. Прудконогий божок умить виконував усі накази, орієнтувався в кожній ситуації і при потребі вмів бути непомітним. З часом і інші боги та богині почали користуватися його послугами, і Г. змушений був зробити собі на ногах маленькі крильця, щоб устигати виконувати всі доручення. Г. своїм жезлом насилав на людей сон і пробуджував їх, тому перед сном на його честь робились узливання. Шахраювання зробило Г. богом злодіїв. На Олімп і він украв Аресового меча; у Посейдона кудись подівся тризубець; Афродіта під час туалету завважила, що раптом зник її пояс; Гефест не міг знайти своїх обценьок; у Зевса Г. хотів викрасти блискавку, але обпікся й залементував. Г, приписують також винайдення літер, цифр тощо. З ім’ям Г., якому, нібито, було знане мистецтво міцного закупорювання посудин, пов’язане слово «герметичний» та всі похідні від нього. Культ Г. дуже рано поширився по всій Греції. Зображення у вигляді стовпа з головою Г. (герми) стояли на вулицях та площах, а також біля входу до палестр. 13 елліністичну добу Г. ототожнювали з давньоєгипетським богом мудрості Тотом і вважали покровителем магії (Г. Трісмегіст). Римляни ототожнювали його з Меркурієм ; купці влаштовували 15 травня свято на його честь. У той день 495 р. до н. е. Меркурієві був присвячений перший храм і встановлена перша колегія купців — меркуріалів. Його вівтар був біля так званих вод Меркурія, де купці приносили йому жертви й кропили свій крам, щоб запобігти його псуванню.
У мистецтві образ Г. змінювався з розвитком його культу. Первісно він зображувався як знак чоловічого начала, згодом як покровитель отар — з ягнятком на руках. В архаїчному мистецтві Г. постає чоловіком з довгою бородою; в класичну та елліністичну епоху — дужим струнким юнаком у пласкому капелюсі з крильцями, з рисами обличчя, які свідчать про його витончений розум і доброту. У руці він тримає чарівний золотий жезл. Іноді його зображували хлопцем з гаманцем у руках або зі зв’язаними руками біля Аполлона — натяк на викрадення корів. Античні твори «Г. з малим Діонісом на руках» Праксітеля (Ватікан), роботи Лісіппа та Скопаса дійшли до нас у римських копіях. Відомий рельєф «Г. з Орфеєм та Еврідікою». Образ Г. відтворено в картинах Тінторетто, Рубенса, Веласкеса, Рембрандта, у скульптурах Г. Р. Доннера, Ж. Б. Пігаля, Б. Торвальдсена. Зображення Г.-Меркурія в наш час зустрічаються на емблемах банків, торговельних фірм та пароплавств.
