Гащенко Павло Петрович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Га́щенко Павло́ Петро́вич (? – 1933). Визначний кобзар і лірник “харківської школи”. Побратим Степана Пасюги. Зір утратив в одинадцять років, перехворівши на віспу. Навчався разом зі Степаном Пасюгою у Дмитра Троченка і Стефана Бідили, Хведора Вовка. На батьківщині, у с. Костянтинівці Краснокутського повіту користувався величезним авторитетом. Його часто запрошували на громадські заходи, весілля, похорони, сімейні урочистості. С. Пасюга кобзарював переважно у Богодухівському і Краснокутському повітах, нерідко заходив і до Харкова. Бачили його на Полтавщині і Чернігівщині. Знав шість дум. Серед учнів були Іван Іович Кучугура-Кучеренко, Макар Тимофійович Христенко і Нестір Колісник. Перебував у родинних стосунках із І. Кучугурою-Кучеренком, який був одруженим на його молодшій сестрі. Найвизначнішими були виступи: на концерті під час ХІІ Археологічного з’їзду в Харкові (1902 р.); у Катеринославському історичному музеї (1911 р.); у м. Вовчанську Харківської губернії (1914 р.), Харкові (1924 р.). За часів радянської влади зазнав переслідувань. Помер від голоду в 1933 році. Похований у рідній Костянтинівці. О. Сластьон зробив портретну замальовку співця.
[ред.] Джерела
- Черемський, К. П. Повернення традиції / К. Черемський. – Х.: Центр Леся Курбаса. – 1999. – 288 с.
- Черемський, К. П. Шлях звичаю / – Х.: Глас. – 2002. – 444 с.
 |
Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
