Галицька митрополія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Га́лицька митропо́лія - церковна провінція утворена на землях Галицько-Волинської держави старанням князів Лева Даниловича та Юрія І (1301-1308) у 1303. Грамоту про піднесення галицького єпископства до рангу митрополії та вилучення його з-під юрисдикції київського митрополита підписали Константинопольський патріарх Атаназій та візантійський імператор Андроник. До складу Г.M. входило 6 єпархій: Галицька, Перемишльська, Володимирська, Холмська, Луцька та Турівська. Першим галицьким митрополитом був грек Ніфонт(1303-1305). Після нього митрополитом було обрано ченця, що походив з Галичини - Петра, який згодом виїхав до Владимира на Клязьмі. Відомими є митрополити галицькі Гавриїл (1326-1329) та Теодор (1331-1347). Вперше скасовано Г.M. за наполяганням Москви у 1347 (київські митрополити перебували з 1320 р. в Москві). Відновлено Г.М. завдяки старанням польського короля Казимира III Великого. У 1371 р. царгородський патріарх Філофей відновив її, а митрополитом став галицький єпископ Антоній. Наступник останнього – луцький єпископ Іван (1392-1401) не дістав затвердження патріарха. 1401 р. київський митрополит Кипріян позбавив Івана гідності і замкнув у монастирі. Не зайнята Г.М. перестала існувати, а київський митрополит став іменуватися "київським, галицьким і всея Руси".

Після захоплення Галичини Австрією уряд звернувся до Риму з проханням відновити Г.M. У 1807 Римський Папа Пій VII підписав буллу про відновлення Г.M. на землях Галичини та Холмщини. Першим митрополитом було призначено єпископа Антонія Ангеловича (1808-1814). Згодом галицькими митрополитами були: Михайло Левицький (1816-1858), Григорій Яхимович (1860-1863), Сильвестр Сембратович (1885-1898), Юліан Саскуїловський (1899-1900), Андрій Шептицький (1900-1944); Сліпий Йосип (1944-1984).