Вікінги
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Вікінги - назва скандинавських моряків-воїнів, які робили з кінця VIII ст. численні набіги на прибрежні землі європейських країн і засновивали там свої колонії. У звязку з експансією скандинавів період з VIII по XI ст. деякі історики називають "епохою вікінгів".
Земля вікінгів була гористою та лісістою і, взагалі, дуже мало придатною для хліборобства. Жили вони общинами, керували якими так звані "ярли" - найбагатші землевласники. Деякі вікінги мали рабів ("траллів"), але у більшості своїй всі вони були вільними ("карлами"). Були вікінги жорстокого нраву, міцними, звиклими до труднощів. Подобалася їм багата їжа, активні види розваг, такі як боротьба, бої верхи на конях, катання на ковзанах.
Але з початку 700-х років у зв’язку з ростом населення кількість вільної землі почала зменшуватися. До того ж, існуюча традиція, згідно з якою наслідування землею і всім майном переходило тільки до першого сина, інші ж - другі і треті сини - не одержували нічого, змусила вікінгів відправлятися на пошуки нових плодючих місць. Були це страшні воїни, чия зброя складалася з важкого меча і сокири, якими вікінги володіли мастерски. Вони грабували кораблі, мирні поселення, монастирі і навіть окремі міста. Звичайно вони зганяли на берег і забивали худобу, вели людей у рабство. Тих, хто пручався, вбивали.
з 787 року вікінги почали нападати на Англію, здійснюючи свої розбійницькі набіги на міста і монастирі, увозячи з собої трофеї та рабів (у 878 році після поразки від англійського короля Альфреда ними було укладено договір про розподіл теріторії Англії). У 10 столітті вікінги нападали також і на землі Франції. Так, наприклад, у 886 році вони навіть обложили Париж, але французський король Карл ІІ зумів від них відкупитися.
Пізніше вікінги оселилися на землях Ісландії та Гренландії. На своїх швидкохідних беспалубних човнах, які рухалися ріками проти течії, вони добиралися до Середиземного та Чорного морів. А у 1000 році навіть досягли берегів Північної Америки.
Іноді вікінгам вдавалося покласти регулярну на населення данину, яка мала назву "датські гроші" ("данегельд"). Ця назва вперше згадується на початку 11 століття, хоча подібні побори виплачувалися і раніше, вже починаючи з 9 століття. При виплаті цієї данини, між правителями країн та проводирями вікінгів складався відповідний договір, згідно з яким вікінги брали на себе захист узбережжя від інших завойовників. Так, наприклад, у 1012 році англійський король Етельред Нерішучий виплатив 48 тисяч фунтів срібла проводирю датського флоту Торкелю Високому, який обіцяв захищати країну від набігів.
