Війна в Іраку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Ця стаття в процесі редагування. Будь ласка, не редагуйте та не змінюйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені. |
Війна в Іраку це вторгнення військ Сполучених Штатів та Великобританії 20 березня 2003 року, при підтримці урядів країн що входили у так звану «коаліцію ...». Легітимність вторгнення була під сумнівом: головною офіційною причиною війни була оголошена наявність в Іраку зброї массового знищення, а думки щодо обґрунтованості цього твердження значно вар'ювались серед країн-членів ООН. Після приблизно трьох тижнів боїв, збройні сили коаліції окупували Ірак, поклавши край правлінню Саддама Хусейна та його Баатистської Партії. Результатом інтенсивних та тривалих пошуків спеціально створеної урядом США команди для пошуку іракської зброї массового знищення стали всього кілька снарядів із хімічною начинкою, що склало разючий контраст із передвоєнними застереженнями про наявність значної збройової програми. Після завершення активних боїв та капітуляції регулярної іракської армії, розпочався період окупації Іраку.
Зміст |
[ред.] Політичні аспекти
У своєму зверненні до нації 17 березня 2003р., Президент США Джордж В. Буш завимагав від Президента Іраку Саддама Хусейна та двох його синів, Удая та Кусая, покинути на протязі 48 годин Ірак [1]. Вимогу було відкинуто [2].
Оскільки вторгнення розпочаломь без офіційного схвалення Ради Безпеки ООН, деякі правознавці вважають його порушенням Статуту ООН. Генеральний Секретар ООН Кофі Аннан сказав у вересні 2004 року: "З нашої точки зору та точки зору Статуту ООН, це було нелегально." [3] З цього приводу не було жодних позовів на підставі міжнародного права.
[ред.] Військові аспекти
Військова операція США спершу мала кодову назву Operation Iraqi Liberation («Операція Звільнення Іраку») [4], що повідомив Арі Фляйшер 24 березня 2003р.,однак була незабаром перейменована на Operation Iraqi Freedom («Операція Свобода Іраку») [5], назва що її використав Джордж В. Буш 2 квітня 2003р. На рівні чуток така зміна пояснювалась небажанням адміністрації використовувати назву, що її акронім звучав би як O.I.L. («нафта» англ.) [6]. Військова операція Великобританії називаласьOperation Telic, австралійські збройні сили використовували назву Operation Falconer. Чисельність задіяних військ складала близько 100,000 для США і 45,000 для Великобританії, значно менше для решти країн-учасниць вторгнення. Вторгнення відбулось з території Кувейту. Плани відкриття другого фронту були облишені після того як Туреччина офіційно відмовилась дозволити використати власну територію для наступу. Сили вторгення підтримала курдська міліція, чисельністю до 50,000.
Докладна чисельність збройних сил Іраку на початок війни невідома, однак іракські збройні сили вважались погано оснащеними та підготовленими [7][8][9]. . Відповідно до оцінок Міжнародного Інституту Стратегічних Досліджень іракські збройні сили налічували 389,000 (350,000 армія, 2,000 флот, 20,000 ВПС, та ППО 17,000), парамілітарні з'єднання Федаїнів Саддама налічували 44,000, та 650,000 резервістів [10]. Збройні сили включали 13 піхотних дивізій, 10 механізованих та танкових дивізій та декілька підрозділів сил спеціального призначення. Іракські ВПС та флот не відіграли суттєвої ролі у бойових діях.
