Виховання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Вихова́ння

Зміст

1 Визначення терміну
2 Виховання і життєтворчість
3 Процес виховання
4 Мотиви виховання
5 Моделі виховання
6 Структура процесу виховання
7 Напрямки виховання
8 Див. також

[ред.] Визначення терміну

Термін “виховання” вживається в педагогічній науці в чотирьох значеннях:

у широкому соціальному, коли мова йдеться про виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, яка містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та протиріччя; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватися, або, навпаки, загартуватись у боротьбі з труднощами, “робити саму себе”;
у широкому педагогічному, коли мається на увазі виховання в діяльності шкіл, технікумів, університетів та інших закладів, де персонал керується педагогічною теорією та її практичними методичними рекомендаціями;
у вузькому педагогічному, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога (наприклад, класного керівника в школі, куратора в вищому навчальному закладі), щоб досягти певної мети в студентському колективі;
у гранично вузькому, коли педагог або батько вирішують конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання (наприклад, у юнака прагнуть виховати чесність, ввічливість). (Педагогіка / За редакцією Ю. К. Чабанського).

[ред.] Виховання і життєтворчість

Останнім часом поняття “виховання” в обмежено вузькому розумінні все більше набуває значення життєтворчості.

Життєтворчість, приміром, передбачає відкритість життя студентів доля добрих справ, колективної праці для інших людей (близьких і далеких), турботи про них, взаємодопомоги, милосердя та ін. У цьому контексті “виховання” означає спільну діяльність вихователя і вихованця, спрямовану на формування суб’єктивної основи особистості — її свідомості, духовних цінностей, переживань, досвіду.

[ред.] Процес виховання

Процес виховання є двостороннім (обов’язкова взаємодія (вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу вихованця, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя). Ефективність його залежить від рівня сформованості мотиваційної бази.

[ред.] Мотиви виховання

Мотиви виховання — спонукальна причина дій і вчинків людини.

Внутрішні спонукальні чинники певних дій і вчинків людини, зумовлюються передусім анатомо-фізіологічними і соціально-психологічними потребами.

[ред.] Моделі виховання

Американський психолог Абргем Маслоу (1908—1970) визначив ієрархічну багатоступеневу піраміду потреб людини, усі компоненти якої перебувають у діалектичному взаємозв’язку (схема Ієрархічна система потреб). У цілому вони ніби програмують виховний процес. Якщо якась ланка випадає, порушується цілісність структури, а отже й програма виховного процесу.

[ред.] Структура процесу виховання

Структура процесу виховання передбачає:

Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки.
Формування почуттів (стійких емоційних відносин людини до явищ дійсності).
Формування переконань (інтелектуально-емоційного ставлення суб’єкта до будь-якого знання як до істинного (або неістинного).
Формування умінь і звичок поведінки.

[ред.] Напрямки виховання

Основним напрямком виховання є громадянське виховання — формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально і юридично дієздатною та захищеною. Покликане воно виховувати у вихованця високі моральні ідеали, почуття любові до Батьківщини, потребу у служінні їй.

Громадянське виховання чи виховання громадянина має бути спрямованим на