Висоцький Володимир Семенович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Висоцький Володимир Семенович (25 січня 1938 — 1980) — радянський актор, співак і поет (бард), класик жанру авторської пісні. Державна премія СРСР (1988, посмертно).
Народився в Москві в сім'ї військовослужбовця. "… На тридцать восемь комнаток всего одна уборная..." -, пізніше напише Висоцький про своє раннє дитинство. На початку Великої Вітчизняної війни з матір'ю Ніною Максимівною Серьогіною евакуювався в Оренбурзьку область. Влітку 1943 року вони повертаються до Москви.
У 1947 році разом з батьком-офіцером, який на той час вже розійшовся з матір'ю Володимира, потрапив до післявоєнної окупованої Німеччини. У 1949 році після повернення з Німеччини поселився у Великому Каретному провулку, де і склалася дружня компанія, якій Володимир Семенович показував свої перші пісні.
У 1955 році Висоцький закінчує середню школу і вступає до Московського інженерно-будівельного інституту імені В.В.Куйбишева, з якого йде, не провчившись навіть року. Це рішення він ухвалив в новорічну ніч з 1955 на 1956 рік. Вони з Ігорем Кохановськім, шкільним другом Висоцького, вирішили зустріти Новий рік вельми своєрідно – за виконанням креслень, без яких їх не допустили б до сесії. Десь у другій годині ночі креслення були готові. Але тут Висоцький встав, узяв із столу банку з тушшю (є інша версія – залишками міцно-звареної кави), і став поливати її залишками своє креслення. "Все. Готуватимуся, є ще півроку, спробую вступити до театрального. А це - не моє...", - сказав тоді Володимир.
Влітку 1956 роки вступає до Школи-студії МХАТ імені В.І.Немировича-Данченка на акторське відділяння. Зі школою-студією пов'язаний його перший шлюб – на першому курсі Висоцький знайомиться з Ізольдою Жуковою, яка пізніше стала його дружиною.
У 1960 році, закінчивши студію, він працює в Московському драматичному театрі імені О.С.Пушкіна і декілька місяців - в Московському театрі мініатюр. Тоді ж починає зніматися в кіно (Однолітки (1959), Кар'єра Діми Горіна (1961).
З Ізольдою Жуковою Висоцький розлучився через сварки, незабаром на зйомках знайомиться з Людмилою Абрамовою, яка стала його другою дружиною і народила йому двох синів – в 1962 народився Аркадій, а в 1964 - Микита.
У 1960-1961 роках з'являються його перші пісні. Першою піснею вважається "Татуїровка" (1961), хоча сам автор говорив, що пісня "49 днів" написана раніше (імовірно в 1960). Ранні пісні мали кримінальний характер і були підписані псевдонімом Сергій Кулешов.
У 1964 році В.Висоцький поступає в Московський театр драми і комедії на Таганці, де працює до 1980 року. За словами самого Висоцького, цей театр на відміну від попередніх, став для нього "своїм театром".
"До мене в театр прийшов найматися молодий чоловік. Коли я запитав його, що він хоче прочитати, він відповів: "Я декілька своїх пісень написав, послухаєте?" Я погодився послухати одну пісню, тобто, фактично, наша зустріч повинна була продовжитися не більше п'яти хвилин. Але я слухав, не відриваючись, півтори години", - згадує Юрій Любимов.
У 1967 році з виходом фільму "Вертикаль" Висоцький раптом стає відомим. Фільм відбувся, на думку багатьох, завдяки його пісням. Попередні роботи актора в кіно не визивали такої уваги глядачів. "Вертикаль" можна вважати початком популярності Володимира як кіноактора.
Режисер фільму Станіслав Говорухін згадував: "...Актори деякий час повинні були пожити в наметах. ...Альпіністи вважали його своїм. Вірили, що він досвідчений підкорювач вершин. А він побачив гори вперше за два місяці до того, як написав пісні про гори, що стали такими популярними".
Також 1967 рік знаменний знайомством з Мариною Владі (Марина-Катрін Володимирівна Полякова-Байдарова), французькою актрисою російського походження, яка згодом стане третьою дружиною Висоцького (весілля 1 грудня 1969 року) і буде з ним до останнього дня. "…Краєчком ока я помічаю, що до нас прямує невисокий, погано одягнений молодий чоловік. Я мигцем дивлюся на нього, і лише світло-сірі очі на мить привертають мою увагу. Але вигуки в залі примушують мене перервати розповідь, і я повертаюся до нього. Він підходить, мовчки бере мою руку і довго не випускає, потім цілує її, сідає навпроти і вже більше не зводить з мене очей. Його мовчання не утрудняє мене, ми дивимося один на одного, неначе завжди були знайомі. Я знаю, що це - ти", - так описує своє перше знайомство з Висоцьким Марина Владі.
Завдяки шлюбу з іноземкою, Висоцький тепер може виїжджати за кордон. У результаті за межами СРСР виходять платівки з його піснями.
У 1968 році виходить перша гнучка пластинка В.Висоцького з піснями з кінофільму "Вертикаль" (1967), а в 1973-1976 роках ще чотири авторські диски, записані за кордоном.
Прийшли 70-і роки, робіт в кіно стало менше, але стало більше у фільмах пісень Висоцького, або пісень на його вірші. Чиновники Держкіно не давали згоди на участь Висоцького у фільмах, всіляко перешкоджали цьому.
29 листопада 1971 року - прем'єра "Гамлета" в Театрі на Таганці, головну роль в якому виконав Висоцький. Ця роль пізніше вважалася "візитною карткою" актора. Заради цієї ролі актор неоднаразово відмовлявся від алкоголю. Примусити кинути пити Висоцького не могла навіть Марина Владі, яку він кохав до безтями. І лише можливість грати головну роль в "Гамлеті" стримувала Висоцького.
Найвідоміша і найулюбленіша роль - Жеглов в телесеріалі "Місце зустрічі змінити не можна".
"Працювати треба!" - була його улюблена приказка. Якби він міг, він працював би цілодобово. Сон - 3-4 години, решта - робота. Пісні свої він писав в основному вночі. Приходив додому після спектаклю, і сідав за роботу. Марина ставила перед ним чашку з обпалюючим чаєм, і тихо сідала в кутку. Іноді вона засинала, і тоді, вже під ранок, Висоцький будив її, щоб прочитати рядки, написані за ніч.
Цікаво те, що рівно за рік до смерті Висоцький переживає клінічну смерть. Це відбулося 25 липня 1979 року під час гастролей.
Багато подробиць своїх похоронів і встановлення пам'ятника на могилі Висоцький передбачав, вони описані в пісні "Пам'ятник".
Помер артист 25 липня 1980 року в 4.10 ранку в своїй квартирі на Малій Грузинській, 28. Висоцький не витримав власного ритму життя, не витримало серце.
...28 липня 1980 року. Висоцького ховала, здавалося, вся Москва, хоча офіційного повідомлення про смерть не було - в цей час проходила московська Олімпіада. Тільки над віконцем театральної каси було вивішене скромне оголошення: "Помер актор Володимир Висоцький." Жодна людина не здала назад квиток - кожен зберігає його у себе як реліквію...
