Біла барва
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Білий | ||
|---|---|---|
| — Кольорові координати — | ||
| HEX | #FFFFFF | |
| RGB¹ | (r, g, b) | (255, 255, 255) |
| CMYK² | (c, m, y, k) | (0, 0, 0, 0) |
| HSV | (h, s, v) | (0°, 0%, 100%) |
| ¹: Нормалізовано до [0–255] ²: Нормалізовано до [0–100] |
||
Бі́лий ко́лір — це ахроматичний колір, точніше зорова рівноважна сукупність усіх кольорів видимого спектру сонячного світла, сприймана людиною. Має найвищу яскравість, відтінок — 0. Білий колір може бути створений шляхом поєднання трьох основних кольорів — червоного, зеленого і синього (RGB — модель), або жовтого, пурпурного і блакитного (CMYK — модель) — в рівних концентраціях при найвищій яскровості. Таким чином, білий — найяскравіший відтінок сірого).
[ред.] Білий колір в українській народній символіці
Бі́ла ба́рва в українській народній символіці символ чистоти: "Я матері догоджу, постіль білу постелю". "Взяв білу сорочку" — себто, чисту (за Словником Грінченка).
Відповідно ло цього, білий кольор символ і моральної чистоти: "Не жаль мені тої хустки, що на біло пряла. А жаль мені Василечка, що вірно кохала...
Або:
Ой у лузі калина білим цвітом зацвіла, Пішли її дружки рвати, Не далася ламати. Аж пішла Марисенька нарвала, наламала Та й внесла до світлоньки Межи краснії дівоньки...
Фізична чистота в'яжеться з красою: — "Причарувало біле личенько."
У Західній Україні епітет "білий" в розумінні гарнйи зустрічається досить часто, і то не тільки в пристосуванні до дівчат та жінок: "Біла дівчина", але й "Білий молодець" (Головацький, II, ст. 11 IV, ст. 62—63). І навіть — "біле дитя, на ім'я Максим" (Чубинський. III. ст. 392).
Моральна чистота в'яжеться з святістю: "Білий тиждень" — страсний тиждень. "По білому співати" — співати церковні пісні.
На Волині "білим тижнем" називали п'ятий тиждень Великого Посту, бо тоді звичайно білили хати перед Великодніми святами, а також сіяли розсаду капусти — "щоб була біла, велика і тверда" (Кіев. Стар., 1895, V, ст. 71).
У єгиптян, греків і римлян жерці вбиралися в біле. Римляни для бенкетів, що були перше релігіною установою, завжди вбиралися в біле. І досі церква, після Воскресення Христового, вбирається в біле, і янголи, на знак радощів, з'являються в білому.
Білий кольор символізує денне сонячне світло і взагалі тутешнє наше земне життя в протиставленні до чорної ночі та підземного потустороннього світу: "Хведір умер, і сама я осталася на білому світі."
Не співає, — як сирота,
Білим світом нудить...
(Т. Шевченко)
У зв'язку, мабуть, із символікою святости, білий кольор був у нас подекуди й символом жалоби. Так, на Покутті звичай вимагав, щоб воли, якими везли покійника, були білі (Анучин: "Древности", XIV, 136).
На Гуцульщині, на знак, що в хаті є покійник, вішали знадвір'я над вікном білу перемітку (Мат. для укр. етн., НТШ, V, 242).
На знак жалоби і в пісні співається: "Під білою березою козаченька вбито..."
Біла барва, як жалоба, відома в багатьох народів. У єгиптян, особи, що везли похоронні санки (бо й там, як у нас в старовину, санки складали частину поховального обряду), мали білий шарф, чи рушник, через плече.
Давні римлянки, імператорської доби, почали були вбиратися, на знак жалоби по своєму чоловікові, в біле, — це мало б символізувати їх чистоту в відношенні до нього. Французькі королеви, коли були вдовами, завжди, на знак жалоби, носили білі сукні. Тому їх і знали — "білі королеви".
Біла барва ще досі символізує жалобу в і Китаї, і північно-американська нафтова компанія Стандарт Ойл дорого заплатила за своїє незнання народньої символіки: пофарбувала була всі свої розподільники нафти в тій країні на біло, і з тим наслідком, що як висловлюється Навард Кетчам, — "навіть і коти обходили їх десятою дорогою" ("Селексіонес" 1943, IX, 25), аж поки Стандарт Ойл не перефарбувала ті свої розподільники в іншу барву.
В давні часи (Київська Русь) кольором позначалися також сторони світу. Так білим був позначений захід (наприклад білі хорвати — західні хорвати.
