Брутальність
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
 |
Джерело, використане для підготовки цієї статті, може містити застарілу лексику, термінологію, та, можливо, слова та вирази, котрі сьогодні можуть бути розцінені як образливі (дражливі тощо) певними етнічними групами.
Текст статті коригується. Ви можете допомогти її виправити або безпосереднім редагуванням, або помістивши Ваші зауваження на сторінку обговорення. |
Брутальність — риса примітивної людської натури, що своїм духовним розвитком ще недалеко відійшла від звіринного світу. Це слово походить від латинського "брутус", що значить — "звірина". Не треба змішувати бутальність з жорстокістю: звірина ніколи не буває жорстока, бо жорстокість — це насолоджування стражданнями інших, звірина ж, поїдаючи свою здобич, не шукає насолоди в стражданнях своєї жертви, вона їх просто не помічає. І людина може бути брутальною, не будучи жорстокою. Топтати, наприклад, в дикій люті квіти в чужому квітнику, чи бити меблі в чужому помешканні, це — не жорстокість, це власне брутальність, в якій людина виявляє свою звірячу лють, дає волю диким інстинктам, що вихоплюються з вгамовних шор культури та цивілізації.
Ленін у свойому зверненні до з'їзду компартії в грудні 1922 р. так характеризував Сталіна: "Сталін — надмірно брутальний, а ця хиба, яку можна толерувати в нашому середовищі, в контактах між нами, стає нестерпною на становищі генерального секретаря"
Сам Сталін, відповідаючи на "заповіт" Леніна, заявив на з'їзді партії: "Сам знаю, що я брутальний і гострий, але нічого не вдієш, таким народився..."
І з'їзд нагородив його за цю щирість оплесками, бо в московських більшовиків брутальність, що за спостереженнями проф. Леґра відповідає характерові московського народу, ніколи не була великим гріхом. І цілком марно скаржився Хрущов на брутальність Сталіна пізніше, на з'їзді партії в лютому 1956: "Він застосовував свою брутальність не тільки супроти всього що йому противилось (на думку Хрущова, це ще не було б так зле, Є.О.) але також супроти всього, що його химерному й деспотичному характерові виглядало суперечним з його концепціями..."
Проте із смертю Сталіна та приходом до влади того самого Хрущова московська брутальність не скінчилася: події в Кінґірі, де 500 українських жінок були розчавлені совєтськими танками, тому найкращий доказ. Та подія була не тільки виявом жорстокости, вона була виявом безмежної, жахливої брутальности.
