Благовіщенський монастир (Ніжин)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Благові́щенський собо́р, Храм Благовіщення Діви Марії, Богородичний Назарет — споруджений за проектом московського будівничого Г.І.Устинова. В основі плану собору лежить хрест із рівними за довжиною раменами, на жодному з них немає традиційної півкруглої вівтарної апсиди. Між раменами хреста влаштовано чотири закруглені кутові прибудови. Вони не відділені стінами від внутрішнього простору собору, не типове для подібних споруд барокової доби. Бані храму поставлено по кутах (а не на раменах хреста), відповідає давньоруським традиціям. Створені спеціальні яруси-лоджії для знаті, відповідає місцевим прийомам побудови храмів. Під склепінням південно-східної бані влаштовано спеціальний майданчик, де певний час зберігали бібліотеку монастиря, вікна цієї юані закладені.
Колишнє монастирське подвір'я в міській забудові обмежене скромним корпусом келій (XVIII ст.), перекритих склепінням, з глибокими підвалами і крамницями (ченці не відставали від ніжинських купців у торговельній справі).
Адреса: м. Ніжин, Авдіївська вул., 46
Зміст |
[ред.] Історія
Митрополит Стефан Яворський побажав побудувати храм присвячений Благовіщенню Діви Марії. Місцем для цього храму митрополит обрав Ніжин, де на той час настоятелем Свято-Миколаївського собору був брат Стефана — протоієрей Павло Яворський.
Закладини храму відбулися 1702 року. Через 14-ть років Благовіщенський собор став видатною в Україні бароковою будівлею та другим, після Свято-Миколаївського собору, великим храмом у Ніжині. Обидві споруди стоять поруч, у самому центрі міста.
1716-го року відбулося урочисте освячення Благовіщенського собору, якому дали назву Богородичного Назарету. Новий храм Стефан назвав також пам`ятником на честь перемоги Петра Першого у Полтавській битві, що відбулася якраз під час будівництва собору.
1721 Яворський склав каталог своєї бібліотеки і передав Благовіщенському монастирю. Каталог починався написаною латинською мовою елегією бібліотеці «Possesoris horum librorum luctuosum vale». Яворський просив «соборъ весь малеваніемъ украсити», що й було виконано. Давній розпис (1722року) суцільно вкривав стіни й склепіння.
Згодом Яворський почав облаштовувати при храмі чоловічий монастир. Він надсилав кошти й подарунки. Головним з них митрополит вважав свою особисту бібліотеку. Архіпастир заповідав, щоб над книгами працювали вчені ченці, які б навчали усіх Слова Божого та, за висловом владики, «не себе самих проповідували, а Христа Розіп`ятого».
За девять років після смерті Стефана його бібліотеку перевезли до Харківського колегіуму.
У другій половині XVIII-го століття монастир тричі постраждав від пожеж. Третя виявилася найбільш руйнівною. Монастир хотіли закрити. Але мешканці Ніжина пообіцяли зібрати частину коштів, потрібних для оновлення обителі. Проте, відродження монастиря йшло дуже повільно.
Відродження монастиря відбулося з 1803 по 1823 роки при праці настоятеля Віктора Черняєва. Він відремонтував старі будівлі, поновив настінний живопис собору, побудував трапезну Петро-Павлівську церкву.
При радянській владй храм використовувався під склади. Іконостас собору було знищено, поховання у храмі — пограбовано. У західній стіні собору пробили ворота, через які могли б проїжджати трактори.
У 1999 році відродилося робота монастиря.
[ред.] Персоналії
Стефан Яворський — основоположник Собору та Монастиря.
Г.І.Устинов — московського будівничий, розробив проект Собору.
Віктор Черняєв — архімандрит, настоятелем монастиря з 1803 по 1823 рік, Відродив Монастир, побудував трапезну Петро-Павлівську церкву. Вивів життя братії на високий духовний рівень, і сам був взірцем християнських чеснот. Наслідками плідної праці архімандрита Віктора монастир користувався ще майже століття, аж до самої революції.
[ред.] Святині
Чудотворна Корсунська ікона Божої Матері, яку, за переказами, написав сам митрополит Київський Рафаїл Заборовський, не зберіглася.
Чудотворна ікона святого великомученика Георгія Змієборця, від якої траплялися зцілення, не зберіглася
